Гарантійні запчастини, безоплатно надані продавцем-нерезидентом: як облікувати?

У даному разі у підприємства виникає дохід в розмірі вартості отриманих запчастин  під час їх оприбуткування, а під час передання запчастини покупцеві — виникають відповідні витрати.

Відповідно до п. 12 П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 9 П(С)БО 9.

Нагадаємо, що в цьому п. 9 П(С)БО 9 зазначені такі витрати, як:

• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;
• транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);
• інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Отже, для оприбуткування таких запчастин слід визначити їх справедливу вартість.  Визначення справедливої вартості міститься у п. 4 П(С)БО 19: це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату. У даному випадку можна застосовувати ціни на такі ж самі або аналогічні запчастини на вільному ринку в Україні (в цьому разі ціна визначається в гривнях), а також використовувати ціни постачальника, якщо є можливість отримати від нього відповідну інформацію (в цьому разі ціна може бути у валюті, яка перераховується в гривні за офіційним курсом на дату оприбуткування запчастин – див. п. 5 П(С)БО 21).

Таким чином, до первісної вартості запчастин буде включатися:

• справедлива вартість запчастин в гривнях або у валюті за курсом на дату оприбуткування запчастин;
• ввізне мито;
• сума ПДВ, що сплачений на митниці, у тому разі, якщо підприємство не є платником ПДВ;
• транспортно-заготівельні витрати (за наявності таких витрат);
• інші витрати, пов’язані з доведенням запчастин до стану, придатного до використання (за наявності таких витрат).

В бухобліку при цьому здійснюються проведення:

• Дт 207 Кт 718 – справедлива вартість запчастин;
• Дт 207 Кт 377 – суми ввізного мита та «імпортного» ПДВ (для неплатників ПДВ);
• ДТ 207 Кт 631 – транспортно-заготівельні витрати;
• Дт 207 Кт 631, 651, 661 та ін. – інші витрати.

Встановлення запчастин в рамках гарантійного ремонту або передання запчастин покупцям списується з балансу таким чином: Дт 93 Кт 207 – на всю суму сформованої первісної вартості запчастин.

Облік ПДВ у підприємства – платника ПДВ виглядає так:

• Дт 377  Кт 311 – попередня сплата грошових коштів на митницю для проведення митного оформлення;
• Дт 641/ПДВ Кт 377  – зарахування попередньо сплаченої суми ПДВ до складу податкового кредиту на підставі митної декларації.

Оскільки імпортовані запчастини використовуються для виконання гарантійних зобов’язань, вони вважаються використаними в господарській діяльності платника ПДВ і для нарахування податкових зобов’язань відповідно до п. 198.5 ПКУ немає підстав.