Вартість оренди житла для фізосіб: облік та оподаткування

ПДФО та військовий збір

Згідно з п. 164.2.17 ПКУ до оподатковуваного доходу фізособи (як резидента так і нерезидента) потрапляє дохід, отриманий такою фізособою як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Зважаючи на те, що такий дохід фізична особа отримує в натуральній формі, то виникає необхідність застосування натурального коефіцієнту за п. 164.5 ПКУ (К = 100 : (100-18)). При цьому коефіцієнт застосовується лише для розрахунку ПДФО. 

Окрім цього сума такого доходу підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1.5%.

Таким чином, вартість проживання фізичної особи, оплата за яке здійснює юридична особа включається до оподатковуваного доходу і оподатковується ПДФО (18%) із застосуванням натурального коефіцієнту та ВЗ (1,5%).

Однак, у тому випадку, якщо у готелі зупиняється працівник підприємства, що знаходиться у відрядженні, то в такому випадку сума сплачена за її проживання не включається до її оподатковуваного доходу (п. 170.9.1 ПКУ) і відповідно не підлягає оподаткуванню ПДФО та ВЗ.

Юридична особа в такому випадку виступає податковим агентом, і відображає такі доходи у формі №1ДФ з ознакою доходу 127.

Зверніть увагу, що у тому випадку, якщо такий дохід отримується фізичною особою нерезидентом, така особа повинна отримати ІПН інакше підприємство наражається на штрафи (про це детально тут).

ЄСВ

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ базою нарахування ЄСВ для роботодавців, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.

Отже, у тому випадку, якщо проживання здійснюється особо, з якою не оформлено трудові відносини (засновник та інші особи), то в такому нараховувати ЄСВ не потрібно.

Однак, от у випадку проживання працівників (якщо таке проживання відбувається не в рамках відрядження) сплати ЄСВ з вартості такого проживання доведеться.

У довідковому інформаційному ресурсі «ЗІР» (категорія 301.03) податківці зазначають наступне: «Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування нараховується підприємством на витрати, понесені ним у зв’язку з оплатою найманого житла працівникам».

Така позиція податківців ґрунтується на тому, що згідно з пп. 2.3.4 розд. 2 Інструкції №5 виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров’я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством) належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, як і у випадку з ПДФО, якщо у готелі зупиняється працівник підприємства, що знаходиться у відрядження, то в такому випадку вартість його проживання не підлягає оподаткуванню ЄСВ.

Бухоблік

Сума сплачена за розміщення у готелі згідно акту потрапить до витрат підприємства. При цьому, характер витрат залежить від того як підприємство класифікує такі понесені витрати. В бухгалтерському обліку такі витрати відображаються записом  Дт 377 (розрахунки з фізичними особами, що проживають у готелі)  Кт 631 (розрахунки з готелем). Оплата готелю – Дт 631 Кт 311. Списання вартості проживання на витрати підприємства: Дт 23, 91, 92, 93,94 Кт 377.

ПДФО та військовий збір повинен сплачуватися за рахунок оподатковуваного доходу – п. 168.1.1. ПКУ. Але якщо цей дохід має негрошову форму, то за рахунок такого доходу сплатити ПДФО та війсковий збір не можливо. На практиці застосовуються два варіанти:

1) Фізична особа вносить суму ПДФО та військового збору до каси підприємства – податкового агента або на його банківський рахунок. За рахунок цих сум і сплачуються ПДФО і ВЗ: Дт 377 Кт 641, 642  – нарахування ПДФО та ВЗ, Дт 301, 311 Кт 377 – внесення сум ПДФО та ВЗ в касу чи на рахунок;

2) Підприємство самостійно сплачує ПДФО та ВЗ за рахунок власних коштів, але ці суми розглядаються як додаткове благо фізичної особи. Більш докладно про це – тут>>. 

У такому разі ці суми списуються записом Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 6411.

У випадку, якщо фізична особа є працівником підприємства ПДФО нараховується записом  Дт 661 Кт 6411, якщо підприємство сплачує суму за працівника, то складається додаткове проведення Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 661.

ПДВ

Згідно з п. 201.10 ПКУ на підставі наявності правильно складеної і зареєстрованої податкової накладної одержувач товарів/послуг має право на податковий кредит. При цьому, на право формування ПК не впливає господарське призначення придбаних товарів/послуг.

Однак, п. 198.5 ПКУ вимагає від платників податку нарахування ПЗ з ПДВ у випадку, якщо придбані товари/послуги починають використовуватись не у госпдіяльності платника податків. Тож, якщо підприємство не бажає нараховувати ПЗ з ПДВ на вартість проживання фізичних осіб, воно повинно мати документальне підтвердження зв’язку таких послуг з господарською діяльністю підприємства.