Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Передача на відповідальне зберігання
У деяких випадках підприємства з рекламною метою передають своє обладнання (власні стелажі, стійки, холодильники), що використовується для розміщення товарів, на відповідальне зберігання торговельним підприємствам (магазинам, супермаркетам).
Зазвичай передачу на відповідальне зберігання оформлюють відповідним договором (правила укладання якого регулюються гл. 66 ЦКУ), а під час самої передачі складають акт приймання-передачі.
Якщо обладнання обліковується підприємством як ОЗ, то при цьому застосовується акт за формою №ОЗ-1. Для МНМА типової форми такого акту не існує, тому для обліку МНМА підприємство може розробити внутрішні документи, які виконуватимуть роль первинних (із урахуванням обов’язкових реквізитів згідно з ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік), або також використовувати акт за формою №ОЗ-1.
Оскільки зазначені матеріальні активи (у вигляді ОЗ, МНМА тощо) залишаються на балансі підприємства — передавача обладнання, то саме воно й нараховує амортизацію, яка має потрапити до витрат на збут. Тобто, поклажодавець продовжує обліковувати такі активи на тих рахунках, на яких вони відображалися раніше, хоча може в аналітичному обліку (на субрахунку) зазначити місце їх зберігання.
Активи, отримані на відповідальне зберігання, відображаються одержувачем на позабалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» (за дебетом відображається отримання, за кредитом – списання, зокрема, внаслідок повернення).
Зверніть увагу! ЦКУ припускає, що зберігання за таким договором може відбуватися безоплатно (ч. 2 ст. 942 ЦКУ). Але щоб уникнути суперечок між сторонами договору та з податківцями, радимо зазначити про це в самому договорі (відповідно до ч. 1 ст. 946 ЦКУ). І, головне, при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 947 ЦКУ). Отже, якщо підприємство не бажаєте відшкодовувати такі витрати, радимо зазначити у договорі зберігання, що їх несе зберігач за власний кошт.
Оскільки передача майна на зберігання (та його повернення) не є об’єктом оподаткування ПДВ за пп. 196.1.2 ПКУ, така операція не призведе до виникнення ПЗ з ПДВ у особи, яка здійснює таку передачу або повертає це майно.
Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем (ч. 1 ст. 951 ЦКУ):
1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;
2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
При цьому, якщо повернення речі неможливе, а натомість зберігачем виплачується його вартість, в бухгалтерському обліку відображається його реалізація (продаж) зберігачу.
Податківці роз’яснюють: у разі якщо зберігач товару надав власнику товару письмову відмову щодо повернення такого товару чи не повернув товар після закінчення терміну його зберігання, визначеного у договорі, без будь-яких пояснень, вважається, що відбулась операція з постачання такого товару і на дату такої письмової відмови чи закінчення терміну зберігання товару у його власника виникають податкові зобов’язання з ПДВ. Зауважимо, що такі ж наслідки виникають і у випадку, якщо про неможливість повернення такого майна внаслідок його витрати (нестачі, псування) зберігач повідомляє поклажодавця до закінчення терміну його зберігання. Датою такого повідомлення поклажодавець відображає в обліку реалізацію цього майна і визнає ПЗ з ПДВ. А у зберігача (який в обліку поклажодавця стає покупцем) виникає обов’язок оплатити вартість цього майна.
Якщо ж річ повертається, але в пошкодженому стані, поклажодавець визнає дохід в суми відшкодування нанесеної шкоди від зберігача: Дт 375 Кт 716. Відповідно, при отриманні відшкодування робиться проведення Дт 311, 301 Кт 375.
Передача з переходом права власності (безоплатна передача, дарування)
У тому ж випадку, коли при передачі експозитора продавцю відбувається і передача прав власності на нього, тобто такий матеріальний актив передається назавжди, то відбувається безоплатна передача (дарування) активу.
Тоді в бухгалтерському обліку постачальника відбудеться списання такого активу, а його вартість потрапить до витрат. Яких саме, це вже залежить від мети такої безоплатної передачі. Якщо він передавався з рекламною метою, то така вартість потрапить до витрат на збут (буде відображена за дебетом рахунку 93).
Така передача оформлюється актом, як правило, за формою №ОЗ-1. Бажано мати і договір, у якому зазначатиметься, що така передача відбувається безоплатно.
Оскільки безоплатна передача товарів (а під ними в зазначеному випадку маються на увазі і ОЗ або МНМА) відповідає визначенню постачання за 14.1.191 ПКУ, то така операція є об’єктом оподаткування ПДВ.
Якщо безоплатна передача відбувається з рекламною метою, то подвійне оподаткування ПДВ такої операції не відбувається. У листі від 11.08.2016 р. №17515/6/99-99-15-03-02-15 ДФСУ наголосила, що при безоплатному постачанні товарів в межах господарської діяльності податкові зобов’язання нараховуються відповідно до п. 185.1 ПКУ та база оподаткування ПДВ визначається згідно з п. 188.1 ПКУ (тобто, для необоротних активів – не нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції). При цьому податкові зобов’язання відповідно до п. 198.5 ПКУ не нараховуються.
Податок на прибуток
Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ, об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
Різниць, пов’язаних із операціями за договором відповідального зберігання, в ПКУ немає. А ось щодо безоплатної передачі – є. Фінрезультат до оподаткування збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 % відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (пп. 140.5.10 ПКУ).
Втім, застосовувати цю різницю мають лише ті платники податку на прибуток, в яких сума річного доходу перевищує 20 млн грн, або які добровільно вирішили проводити коригування фінрезультату відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ.
Зауважимо, що, враховуючи первісну вартість обладнання (до 6000 грн), якщо внаслідок неповернення обладнання за договором про відповідальне зберігання відбувається його реалізація зберігачу, така реалізація не призводить до застосування різниць, передбачених ст. 138 ПКУ (оскільки в податковому обліку таке обладнання не вважатиметься основними засобами відповідно до пп. 14.1.138 ПКУ).
