Зазначати в договорі статус контрагента з метою оподаткування прибутку підприємств не потрібно

Відповідно до пункту 5 статті 1 розділу I Закону України від 04.11.2011 №4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» з 01 січня 2012 року виключено підпункт 139.1.12 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі – ПКУ), згідно з яким при визначенні оподатковуваного прибутку не враховувались витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Таким чином, починаючи з 01.01.2012 юридичні особи - платники податку на прибуток при визначенні об’єкта оподаткування можуть включати до складу витрат витрати з придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичних осіб - підприємців, які сплачують єдиний податок незалежно від групи, до якої віднесено фізичну особу - підприємця, за умови, що такі витрати пов’язані з господарською діяльністю платника.

Разом з цим, ПКУ не містить норми, яка передбачає визначення в договорі або будь-якому іншому документі статусу платника податку – продавця таких товарів (робіт, послуг) в цілях оподаткування прибутку підприємств.