Оподаткування податком на прибуток роялті, отриманого від нерезидента

Відповідно до норм пп. 134.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження як з України так і за її межами.

Тобто, роялті, отримане від нерезидента, включається до складу фінрезультату до оподаткування, який є основою для визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток. Отже, з отриманого роялті у складі оподатковуваного доходу справляється податок на прибуток.

Але відповідно до пп. 141.4.9 ПКУ суми податку на прибуток, отриманого з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні.

Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.

Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань такі податки, сплачені в інших країнах:

• податок на капітал/майно та приріст капіталу;
• поштові податки;
• податки на реалізацію (продаж);
• інші непрямі податки незалежно від того, підпадають вони під категорію прибуткових податків чи оподатковуються іншими податками згідно із законодавством іноземних держав.

Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.

Таким чином, якщо нерезидент з нарахованих роялті на користь українського підприємства сплатив податок на прибуток, цей податок українське підприємство, яке є платником податку на прибуток, може зарахувати в рахунок сплати податку на прибуток, але в сумі не більше суми податку, який має сплачуватися в Україні.

Дивимося Конвенцію між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Конвенції роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

Однак ці роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 % загальної суми роялті (ч. 2 ст. 12 Конвенції).

Тобто, за загальним правилом, роялті, отримане українським підприємством від естонського підприємства, повинне оподатковуватися тільки українським підприємством. Але податок з такого роялті може утримати і естонське підприємство, якщо це передбачено естонським податковим законодавством, тільки сума такого податку не повинна перевищувати 10% суми роялті, за умови, звісно, що українське підприємство є фактичним власником роялті, а не передає його далі іншому фактичному власнику. Щоправда, за умовами розглядуваної ситуації українське підприємство є фактичним власником.

Звісно, що естонське підприємство може утримати податок і в більшій сумі, якщо така більша сума встановлена естонським законодавством. А податок в розмірі 10% зможе застосувати, тільки якщо отримає підтвердження від українського підприємства, що воно є фактичним власником роялті.

Отже, нехай естонське підприємство сплатило з роялті податок в розмірі 10% чи в більшому розмірі.

Надалі українське підприємство може зарахувати цей сплачений податок в рахунок сплати податку на прибуток.

Відповідно до пп. 13.5 ПКУ, для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Детально про особливості отримання та легалізації довідок ми писали тут. В статті за цією ссилкою зазначено, що не потрібна додаткова легалізація довідки, якщо документ походить із країни, з якою Україна має міжнародні договори про правову допомогу.

Між Україною та Естонією є такий Договір, який ратифіковано Законом №450/98-ВР.

Таким чином, додаткова легалізація довідки не потрібно. Її всього лише потрібно отримати у місцевому уповноваженому органі (фактично – в податковому органі Естонії).

Окрім того, таку довідку слід перекласти українською. Про особливості перекладу також зазначено тут.

Сума податку, сплаченого естонським підприємством і яка зараховується у зменшення податку на прибуток, відображається в рядку 16.1 додатку ЗП до декларації з податку на прибуток. Ця сума потрапляє до рядка 16 додатку ЗП і, зрештою, відображається в рядку 16 ЗП декларації з податку на прибуток.