Чи можна не виправляти помилку минулого періоду?

За п. 4, 5 П(С)БО 6 виправлення помилок здійснюється в такому порядку:

• виправлення помилок, допущених при складанні фінзвітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);
• виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінзвітності.

В Інструкції №291 зазначено, що виправлення помилок за минулий рік, які виявлені в поточному році відповідно до П(С)БО 6 відображається кореспонденцією рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» з рахунками бухобліку відповідних об'єктів класів 1 - 6.

В даному випадку, віднесення орендної плати на субрахунок 281 замість рахунку обліку витрат призводить до завищення суми нерозподіленого прибутку (або заниження суми непокритого збитку). Таким чином, для виправлення описаної у запитанні помилки, на початок звітного року підприємство складає бухгалтерську довідку, в якій наводиться зміст помилки та, відповідно, кореспонденцію рахунків бухобліку, якою виправляється помилка: Дт 44 Кт 28.

Відповідно таким записом одночасно буде виправлено показник суми нерозподіленого прибутку (збитку) та показник розміру активів підприємства у вигляді товарів.

Виправлення у фінансовій та податковій звітності

Згідно з пп. 50.1 ПКУ у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Своєю чергою, платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

При цьому, в даному випадку, помилка не призвела до заниження розміру об’єкту оподаткування, а отже, до заниження суми податкових зобов’язань. Більше того, платник податку навпаки завищив свої зобов’язання і сплатив до бюджету більшу суму податку, ніж потрібно.

Однак, якщо з якихось причин платник податку не бажає уточнювати показники податкової декларації, то вважаємо, що він може цього не робити. Наведений вище пп. 50.1 ПКУ звісно зобов’язує платника податку виправити помилку, однак він зобов’язує це зробити, якщо платник податку виявить таку помилку у раніше поданій ним податковій декларації. А те, що платник податку виправив помилку в БО зовсім не свідчить про те, що він її також виявив у податковій декларації. Крім того, варто звернути увагу, що жодних негативних наслідків помилка у вигляді завищеної суми об’єкту оподаткування і відповідно суми податкових зобов’язань не несе. Тому навіть, якщо податківці при перевірці виявлять таку помилку жодних фінансових санкції вони застосувати не зможуть (та і навряд чи вони будуть наполягати на тому, щоб платник податку зменшував свої податкові зобов’язання).

Тому вважаємо, що у разі, якщо платник податку не бажає виправляти таку помилку в податковій декларації та, відповідно, фінансовій звітності, що подається разом з такою декларацією, він може зробити це без жодних податкових наслідків. А виправлення такої помилки в БО на перше число звітного року дасть можливість відобразити у поточній фінансовій звітності правильні показники суми нерозподіленого прибутку та активів у вигляді товарів.