Зміна методу оцінки запасів при вибутті: які наслідки в бухобліку та з податку на прибуток?

Відповідно до п. 3 розділу І НП(С)БО 1 облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до п. 16 П(С)БО 9 при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті їх оцінка здійснюється за одним з таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
• середньозваженої собівартості;
• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
• нормативних затрат;
• ціни продажу.

Для всіх одиниць бухобліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Вибір методу оцінки запасів при їх вибутті відноситься до облікової політики, а отже, зміна методу оцінки запасів є зміною облікової політики.

Згідно з п. 6 розділу ІІІ НП(С)БО 1 фінзвітність підприємства формується з дотриманням певних принципів, одним з яких є принцип послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінзвітності. Тож зміну методу оцінки запасів при вибутті слід аргументувати та навести ці аргументи у примітках до фінзвітності.

Зміна облікової політики може бути проведена лише у двох випадках:

• якщо така зміна вимагається стандартами бухобліку;
• якщо така зміна приводить до того, що фінзвітність надає достовірну та більш доречну інформацію про вплив операцій, інших подій або умов на фінансовий стан, фінрезультати діяльності або грошові потоки суб’єкта господарювання.

В даному випадку зміна методу оцінки запасів зумовлена наданням більш достовірної інформації у фінзвітності.

Вимоги стандартів бухообліку щодо дотримання однієї облікової політики протягом періоду роботи підприємства обумовлені тим, що користувачам фінзвітності необхідно мати змогу порівнювати фінзвітність суб’єкта господарювання протягом звітних періодів для визначення тенденцій у його фінансовому стані, фінансових результатах діяльності та грошових потоках. А така порівнюваність результатів можлива лише при послідовному, однаковому з року в рік застосуванні одних і тих ж облікових політик щодо визнання активів і зобов’язань, доходів та витрат.

Відповідно до п. 10 П(С)БО 6 не вважаються змінами в облікових політиках:

• події або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій.
• події або операцій, які не відбувалися раніше.

Таким чином, якщо новий метод оцінки запасів при вибутті стосується в тому числі тих запасів, за якими раніше вже здійснювалися госпоперації (тобто це не нові операції), то потрібно перерахувати списання запасів за попередні роки за новим методом.

Як вказано у п. 11 П(С)БО 6, облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення, за винятком випадків, передбачених п. 13 П(С)БО 6, а саме - якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики. Рішення про те, що вплив зміни облікової політики у вигляді зміни методу оцінки запасів  неможливо визначити достовірно, підприємство приймає самостійно, але разом з цим таке рішення має бути обґрунтованим. Тобто потрібно навести вагомі аргументи на користь того, що підприємство не має можливості достовірно перерахувати минулі операції за новим методом оцінки запасів. Якщо таких аргументів не знайдеться, то перерахунок показників за минулі періоди є обов’язковим.

Отже, норми П(С)БО 6 не визначають строку давності щодо облікових періодів, за який слід перераховувати операції зі списання запасів. Проте такий строк є для податкової звітності, про що буде далі.

Відповідно до п. 12 П(С)БО 6 вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:

• коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;
• повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів – з моменту виникнення таких операцій.

Отже, доходимо до висновку, що при зміні методу оцінки запасів при вибутті підприємство повинно перерахувати оцінку запасів з моменту виникнення операцій з такими запасами, і відповідно скоригувати сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, а також повторно надати виправлену фінзвітність. Виправлена фінзвітність подається зацікавленим користувачам, в тому числі і органам ДФС, адже виправлення потребує і декларація з податку на прибуток.

Відповідно до п. 46.2 ПКУ платник податку на прибуток разом з відповідною декларацією з податку на прибуток подає квартальну або річну фінзвітність у порядку, передбаченому для подання декларації.

У ЗІР (підкатегорія 102.23.02) податківці наголошують: виправлення помилок, допущених у фінзвітності, має здійснюватись з одночасним коригуванням податкової звітності. Оскільки строк давності для податкової перевірки зазвичай складає 1095 днів (ст. 102 ПКУ), виправляти доцільно лише податкові декларації за три останні роки. Відповідно, до уточнених декларацій додається і виправлена фінзвітність за ці три роки.

Таким чином, якщо у 2018 році фінансова і податкова звітність були складені вже з урахуванням нового методу оцінки запасів ФІФО, то виправляти показники цієї звітності не потрібно. А ось перерахувати та подати виправлену фінансову та податкову звітність за 2016 та 2017 роки - потрібно. Негативні наслідки можуть настати в тому випадку, якщо після перерахування показників звітності виявиться заниження податку на прибуток у 2016 та 2017 роках. Якщо цього не виправити, то при перевірці можуть бути донараховані штрафні санкції відповідно до ст. 123 ПКУ – з урахуванням строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ.

Перевірити, чи перебуває підприємство у плані-графіку податкових перевірок на 2019 рік, можна тут>>