Анулювання реєстрації платником ПДВ можна оскаржити до ДФС або до адмінсуду

Відповідно до пп. “г” п. 184.1 ПКУ реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Втім, якщо платник податків такі мав оподатковувані операції та подавав податкову звітність з ПДВ, він має право:

1) оскаржити таке рішення до вищестоящого органу ДФС (п. 1 розділу IV Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затв. Наказ Мінфіну від 21.10.2015 р. №916) дозволяє подавати скарги на рішення та на дії контролюючих органів;

2) звернутись з позовом до адміністративного суду про визнання протиправним (скасування) рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ, що можна зробити протягом шести місяців з дати отримання такого рішення. 

Як цю норму тлумачать суди? Як показує судова практика, податковим органом відповідні рішення про анулювання прийняте на підставі довідки, в якій зазначено, що за 12 послідовних податкових місяців у підприємства згідно з поданими деклараціями з податку на додану вартість, показники як загальних обсягів постачання товарів так і загальних обсягів придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання, так і податкового кредиту звітного періоду вказані у відповідних рядках та колонках і становили «0» (Ухвала ВАСУ від 30.06.2015 р №К/800/61643/13).

Іншим судовим рішенням (Ухвала ВАСУ від 11.02.2015 р №К/9991/41715/12) ВАСУ  вказує на таке: “...Колегія суддів також звертає увагу на те, що визначення понять поставки товарів та послуг, не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки для застосування пункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, оскільки за своєю суттю операція з поставки товарів та послуг, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої - придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця - право на податковий кредит. Тобто поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.

При цьому, на відміну від положень Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким під оподатковуваними поставками, відсутність яких у платника податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців давало підстави для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість (згідно з підпунктом «ґ» пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону), розумілись саме операції поставки товарів або послуг, нормами Податкового кодексу України передбачено, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбувається у разі відсутності постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту (підпункт «г» пункт 184.1 стаття 184 ПКУ).

Тобто, Податковий кодекс України не вирізняє саме операції з поставки товарів (робіт, послуг) як оподатковувані операції, відсутність яких може бути підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації такого платника податку...”

У разі, якщо підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ стали висновки щодо фіктивності операцій, то ВАСУ (Ухвала ВАСУ від 23.07.2015 р №К/800/44231/13)  вказує на те, що “...Висновок ДПІ про фіктивність операцій (на підставі яких позивачем формувалися дані податкового обліку у досліджуваному періоді), мотивований відсутністю у позивача необхідних основних фондів, майна та трудових ресурсів для виконання задекларованого обсягу поставок, так само, як і твердження відповідача про визначення Підприємством податкових зобов'язань за фіктивними операціями, об'єктивно були відхилені судами. Адже, по-перше, існування відповідних обставин податковим органом не доведено, а по-друге, підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України пов'язує настання правового наслідку у вигляді позбавлення особи статусу платника ПДВ власне з формальним недекларуванням оподатковуваних поставок взагалі та не передбачає ані перевірку правильності визначення платником обсягів поставок і податкових зобов'язань, ані дотримання платником податкової дисципліни під час такого декларування...”

Таким чином, фактично суди приймають рішення на користь платників податків у разі, якщо податкові декларації з ПДВ подавались, прийняті належним чином податковим органом (є квитанції про прийняття електронної звітності або відмітка на  паперовій формі звітності) та містять показники, що можуть впливати на формування ПК та/або ПЗ. Втім, слід зважати й на те, що насьогодні податкова звітність подається з врахуванням даних системи СЕА, що так чи інакше говорить про оподатковувані операції платників ПДВ. У разі, коли в системі електронного адмыстрування відсутні дані щодо реєстрації податкових накладних за останні 12 календарних місяців до дати анулювання (10 жовтня 2016 року), то слід зважати на те, що відповідної судової практики щодо прийняття податковими органами рішення щодо анулювання з врахуванням цих даних наразі ще немає.

Наостанок зауважимо, що відновлення реєстрації платника ПДВ навіть через рішення суду насправді мало чим допомагає платнику податків. Цю проблему ми аналізували тут. З огляду на це, тільки сам платник податків може вирішити, що доцільніше: відновити реєстрацію платника ПДВ чи наново зареєструватися платником ПДВ із наступного після анулювання місяця (в обов’язковому чи добровільному порядку).