Експедитор перевиставляє рахунок замовнику-нерезиденту від сторонньої організації: ПДВ у експедитора

Запитання:

1. Предприятие занимается транспортно-экспедиторскими услугами для нерезидента. Сторонняя организация (морской порт) оказывает предприятию услуги, выставляет счета в долларах США с НДС и без НДС (освобожденные операции). На сумму этих счетов предприятие выставляет счет нерезиденту, плюс сумма вознаграждения экспедитора. В святи с изменением курса валют гривневый эквивалент полученных денег от заказчика-нерезидента отличается от гривневого эквивалента уплаченных денег сторонний организации, и поэтому НО не равняется НК по таким услугам. В бухучете курсовые разницы в связи с изменением курса пойдут в доходы или расходы? А в декларации по НДС при корректировку надо увеличивать или уменьшать налоговый кредит в связи с этим? Правильно ли это, т.к. раньше были разъяснения, что по таким операциям НО равно НК?

2. В случае, если у Компании появляется НН с НДС (аренда, телефон, канцтовары и т.д.), а налогооблагаемых операций нет, то предприятие выписывает в сумме налогового кредита НН на себя и увеличивает обязательства по НДС. Таким образом, в декларации по НДС у нас нет налога к уплате. Правильно ли мы отражаем эти операции в декларации?

Відповідь:

1. Стосовно ПДВ, в ПКУ немає норми, яка б жорстко встановлювала, що ПК за договором експедиції має дорівнювати ПЗ за ним, в частині перевиставлених клієнту витрат. Більш того, в ситуації, коли послуги оплачуються експедитором іноземною валютою, і клієнт-нерезидент компенсуватиме такі витрати іноземною валютою, рівність ПК та ПЗ можна досягнути за такими витратами тільки за умови, що курс НБУ відносно такої валюти залишатиметься під час дії договору незмінним (що на практиці в Україні буває нечасто). 

Якщо експедитор для виконання договору транспортного експедирування залучає третіх осіб, то витрати експедитора  на послуги таких осіб замовник має компенсувати експедитору, як це передбачено ст. 9 Закону №1955.

Виходячи із запитання, клієнт виконує цей обов’язок шляхом пересилання експедитору коштів в іноземній валюті, які експедитор за дорученням клієнта перераховує виконавцю послуг. Про використання отриманих коштів експедитор надає клієнту звіт (роль якого в цій ситуації грає рахунок та копії документів від морського порту). 

Згідно із п. 189.4 ПКУ, дата збільшення ПЗ та ПК платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 ПКУ. Саме тому, при отриманні коштів від клієнта на оплату послуг морського порту, експедитор виписує податкові накладні з ПЗ з ПДВ (на послуги, які не оподатковуються ПДВ, податкові накладні не складаються). Натомість, морський порт, при отриманні передоплати, виписує на експедитора податкові накладні, суму ПДВ в яких експедитор має право включити в свій ПК з ПДВ.  

Зверніть увагу, що ДПСУ в Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затвердженій наказом ДПС України від 06.07.2012 р. №610 у відповіді на запитання «Який порядок обкладення ПДВ послуг із міжнародного перевезення вантажів у разі залучення до перевезення інших учасників транспортно-експедиторської діяльності?» виводила наступне правило: якщо у третьої особи послугу придбано з ПДВ, то вона передається (переставляється) замовнику з ПДВ. Якщо передається (переставляється) неоподатковувана послуга, її вартість до бази оподаткування експедитора не потрапить.

Оскільки експедитор отримує кошти від замовника-нерезидента в іноземній валюті, а ПЗ та ПК з ПДВ розраховується в гривні, виходячи із курсу НБУ на дату першої події, а дати ці, як правило, різні, то і сума ПЗ та ПК з ПДВ буде різною (адже гривневий еквівалент однакової кількості іноземної валюти буде на ці дати різним).  

Так, на дату отримання інвалюти від замовника-нерезидента експедитор робить проведення Дт 312 Кт 681 (ця валюта не підлягає обов’язковому продажу, адже має перераховуватися постачальнику послуг), експедитор відповідно п.5 П(С)БО 21 перераховує в гривні отриману інвалюту. Із даної суми експедитор визначає ПЗ з ПДВ (Дт 643 Кт 641).

На дату здійснення експедитором передоплати сторонній організацій, експедитор робить проведення Дт 377 Кт 312. На цю дату у експедитора виникає право на ПК з ПДВ, яке визначається з суми передоплати, переведеної в гривню за курсом НБУ на дату такої передоплати.

Наприклад, експедитор отримав від замовника 1000 у.о. (25 000 грн по курсу 25 грн за 1 у.о.) для покриття витрат експедитора на оплату послуг сторонньої організації. ПДВ при цьому складає 4 166,67 грн (25000/6). Експедитор сплатив ці ж 1000 у.е. на наступний день, однак по курсу 25,2 грн за 1 у.о., тобто в гривнях сплачено 25 200, із них 4200 грн  ПДВ.

Отже, маємо три статті балансу в іноземній валюті:

• кредиторська заборгованість перед клієнтом-нерезидентом, яка має закриватися придбаними в інтересах клієнта послугами. Ця стаття балансу є немонетарною, отже, надалі не перераховується у зв’язку зі змінами курсів НБУ та не спричиняє виникнення курсових різниць;
• дебіторська заборгованість виконавця, яка теж має закриватися придбаними в інтересах клієнта послугами. Наслідки аналогічні;
• валюта на поточному рахунку в банку. Ось ця стаття балансу є монетарною, і вона в перший раз перераховується в гривню на дату зарахування коштів (курс 25), а в другий – на дату сплати цих коштів (курс 25,2). Звідси виникає від’ємна курсова різниця 1000 х (25,2 – 25) = 200 грн, яка потрапляє до витрат експедитора (Дт 945 «Втрати від операційної курсової різниці»). Однак, такі витрати не пов’язані безпосередньо із наданням послуг експедитора, тож, клієнт відшкодовувати їх за законом не зобов’язаний. А отже, такі витрати клієнту не перевиставляються, і ПЗ з ПДВ на них не виникає. 

2. Щодо витрат у сумі орендної плати, канцелярських товарів, вартості зв’язку тощо. Ситуація, яка зазначена в запитанні, абсолютно вірна, але лише для тих місяців, в яких у підприємства немає оподаткованих операцій, а є лише звільнені від оподаткування або ті, які не є об’єктом оподаткування. Адже в цьому випадку діятимуть норми ст. 198 ПКУ (зокрема, п. 198.5 ПКУ). 

Але у випадку, зазначеному в першому запитанні, в підприємства є послуги, які воно постачає клієнту, як оподатковані, так і не оподатковані ПДВ. Нагадуємо, що відповідно до пп. 14.1.186 ПКУ оподатковувана операція для цілей р. V ПКУ — це операція, що підлягає обкладенню ПДВ. Тобто операції з постачання товарів (послуг), які обкладають ПДВ за ставками 20%, 7% або 0%. А ось операції, які не вважають об’єктами оподаткування за ст. 196 ПКУ, а також звільнені від ПДВ згідно зі ст. 197 та підрозділом 2 р. ХХ ПКУ та міжнародних угод, до такого обсягу не належать.

Тож, у періоді здійснення таких операцій і наявності витрат, які неможна повністю віднести як ті, що були понесені у зв’язку із оподаткованою або неоподаткованою ПДВ діяльністю (як раз такі, як оренда офісу, витрати на канцтовари, зв'язок тощо), підприємству слід звернути увагу на норми ст. 199 ПКУ.  

Згідно із п.199.1 ПКУ у разі якщо придбані послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) ПДВ під час їх придбання, яка відповідає частці використання таких послуг в неоподатковуваних операціях.