Податківці у підкатегорії 101.20 ЗІР надали інформацію, що відповідно до пп. 180.2 ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених ст. 208 - 1 ПКУ.
Згідно з пп. 187.8 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання нерезидентами суб’єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.
Пунктом 5 розд. І Порядку №21 визначено, що отримувачі послуг, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, на митній території України, які відповідно до пп. 180.2 ПКУ є відповідальними за нарахування та сплату податку до бюджету і не зареєстровані як платники ПДВ, подають розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податків, на митній території України.
Розрахунок подається за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано, тобто за звітний (податковий) період, на який припадає дата першої із подій, визначеної п. 187.8 ПКУ.
Відповідно до п. 6 Порядку №21 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
Згідно з п. 44.1 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ПКУ.
Враховуючи вищевикладене, якщо першою подією є дата списання коштів і на дату подання Розрахунку документ, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом відсутній, то графи 5 та 6 (дата та номер акта виконаних робіт / послуг) Розрахунку не заповнюються.
Якщо першою подією є дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, то у графах 5 та 6 Розрахунку зазначається дата та номер такого документа.