Послуги на регулярній основі: як складати ПН?

За загальним правилом, згідно з пп. 187.1 ПКУ, датою виникнення ПЗ з ПДВ з постачання послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• дата зарахування коштів від замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;
• дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання товарів/послуг платником податку.

Для спрощення документообігу постачальник має право на складання зведеної податкової накладної.

Порядок обліку першої/другої події не регламентовано ані ПКУ, ані Порядком №1307. Тому звертаємося до визначення власне об’єкта оподаткування ПДВ: відповідно до пп. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.  186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.  186 ПКУ.

Тобто об’єктом оподаткування ПДВ є окремі операції з постачання кожного найменування номенклатури товарів/послуг/об’єктів ОЗ тощо. Іншими словами, визначати першу/другу подію слід не за рахунками чи договорами, а за окремими номенклатурними позиціями послуг – за датою актів надання послуг та їх оплати.

По-друге, усних договорів між юридичними особами не буває, так чи інакше кожна господарська операція між юрособами або ФОП – платниками ПДВ  повинна підтверджуватися первинними документами. Якщо є документи про постачання товарів/послуг та/або про їх оплату, сукупність таких документів вже відповідає ознакам письмового договору між сторонами – учасниками операції, але форма такого договору буде спрощеною. Докладніше ми розбирали це питання у нашій доволі давній публікації. Вона все ще залишається актуальною у юридичній частині.

Тобто ми маємо такі письмові документи, як рахунок для оплати, у якому зазначено певну номенклатуру послуг, акти, які підтверджують постачання певної номенклатури послуг, а також банківськи виписки, за якими можна ідентифікувати оплати за виставленими рахунками або актами і відслідкувати першу-другу подію.

При цьому можливі такі варіанти документування операцій:

1. Якщо постачальник виставляє акти на кожне перевезення, а потім складає ПН не на кожну дату першої події, а групує виставлені акти (саме акти!) за певний період і складає загальний рахунок на декілька актів (в даному випадку такий період складає 10 днів), він повинен складати саме зведену ПН з відповідною відміткою – оскільки до неї включено декілька первинних документів без дотримання правила першої події. І в таком випадку акти за минулий місяць не повинні потрапляти до ПН, складених в наступному місяці. Якщо ситуація саме така, то такі податкові накладні не дають змоги ідентифікувати проведені операції і тому підлягають виправленню;
2. Можлива інша ситуація: на підставі свого внутрішнього обліку перевезень постачальник послуг періодично складає рахунки, які одночасно виконують функцію актів наданих послуг, і включає до таких актів-рахунків перевезення за певний період. В цьому разі рахунок виступає первинним документом – актом, на підставі якого складається податкова накладна. При цьому, якщо до такого акта-рахунка буде включено перевезення за минулий місяць, формально це може розцінюватися як порушення ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік: господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Тож в даному випадку можна складати акти-рахунки раз на 10 днів, але при цьому всі такі рахунки мають включати операції в межах одного місяця, наприклад, з 1 по 10 число, з 11 по 20 число та з 21 по останнє число місяця. На кожний такий акт-рахунок складається звичайна ПН, оскільки він є окремим первинним документом, що підтверджує факт надання послуг. При цьому потрібно слідкувати за черговістю складання актів-рахунків та оплат і дотримуватись правила першої події. Якщо послуги надаються на умовах післяплати, то зазвичай акт-рахунок буде першою подією.

Висновок: потрібно проаналізувати отримані документи на наявність порушень, що описані вище. У разі наявності порушень ПН не можна включати до податкового кредиту з ПДВ, поки вони не будуть виправлені шляхом складання та реєстрації РК.

У першому варіанті має бути відмітка про зведену ПН, та не повинно бути операцій за минулі місяці, а у другому варіанті потрібно перевірити відповідність дат ПН датам першої події та теж не повинно бути операцій з минулих періодів.