Відповідно до ст. 100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення грошових зобов’язань. Підставою для розстрочення податкового зобов’язання є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань.
Рішення про розстрочення грошового зобов’язання:
стосовно загальнодержавних податків та зборів приймається керівником контролюючого органу (його заступником);
стосовно місцевих податків та зборів приймається керівником контролюючого органу (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки та збори.