Які наслідки для покупця, якщо постачальник не розблокував ПН?

По-перше, є можливість для судового оскарження рішення податківців про зупинення реєстрації податкових накладних за 2019 рік, якщо постачальником не застосовувалася процедура адміністративного оскарження. 

Як ми писали у цій новині, строк оскарження в судовому порядку рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, якщо до подання позовної заяви платником не проводилася процедура адміністративного оскарження.

Якщо платник скористався своїм правом на адміністративне оскарження, то рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк – за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків у строки, встановлені ПКУ. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення платнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків у строки, встановлені ПКУ. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення платника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Отже, якщо постачальник не подавав адміністративні скарги на рішення про зупинення реєстрації податкових накладних, то ще є час для судового оскарження такого рішення, а отже, є надія на позитивне рішення суду щодо реєстрації таких податкових накладних. У разі, якщо адміноскарження вже подавалося, то, на жаль, час для оскарження в суді вже втрачено.

По-друге, цивільне і господарське законодавство (ЦКУ та ГКУ) не має прямої заборони на стягнення збитків з постачальника, спричининених саме помилками при реєстрації ПН або відсутністю реєстрації ПН. З метою відшкодування збитків у договір з постачальником потрібно вносити відповідні застереження та заходи відповідальності для постачальника (продавця, виконавця) за порушення, допущені ним під час оформлення ПН.

Незалежно від того, чи передбачено стягнення таких збитків умовами договору чи ні, сторона, чиї права порушено, має право на відшкодування збитків на підставі: ст. 16, 623 ЦКУ; ст. 20, 216, 224 ГКУ. Як зазначено в ч. 3 ст. 216 ГКУ, один із принципів господарсько-правової відповідальності полягає в тому, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження з цього приводу в договорі.

ВГСУ в інформаційному листі від 24.11.11 р. №01-06/1642/2011 (п. 10) із посиланням на судову практику відзначає, що необхідною умовою застосування стягнення збитків є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Йдеться про вимоги ст. 1166 ЦКУ, що встановлює такі елементи цивільного правопорушення:

• протиправна поведінка;
• наявність шкоди;
• причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою;
• наявність вини порушника.

Щодо останнього пункту варто мати на увазі, що якщо постачальник зробив все, що від нього залежить, його вини в ситуації може й не бути.

На даний момент є різна судова практика з цього питання, як позитивна, так і негативна. Перспективи кожної ситуації виключно індивідуальні і не можуть бути точно передбачені, тому все залежатиме від якості роботи юристів, що захищатимуть інтереси покупця.

Крім цього, можна було передбачити в договорі неустойку у вигляді штрафу за порушення, що стосуються порядку оформлення і реєстрації ПН, із зазначенням розміру такої неустойки (наприклад, у розмірі 20 % від суми постачання, за яким допущено порушення). У цьому випадку не потрібно доводити розмір збитків та їх зв'язок із допущеними порушеннями, тому що  право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків (ч. 1 ст. 550 ЦКУ). Важливо буде довести лише сам факт порушення, зокрема, факт нереєстрації ПН у встановлені строки або у строки, обумовлені в договорі. Також неустойку можна встановлювати не за сам факт прострочення реєстрації ПН, а наприклад, за бездіяльність постачальника щодо розблокування податкових накладних тощо. Неустойку потрібно передбачати саме в договорі (або у додатковій угоді до договору), в противному разі її не можна буде стягнути просто «за бажанням» однієї із сторін, без договору. 

Втім, сторони також можуть добровільно дійти взаємної згоди щодо відшкодування збитків покупцю з боку постачальника.

По-третє, сума податкового кредиту за податковими накладними, які більше не можуть бути зареєстровані в ЄРПН, списується до складу інших операційних витрат після спливу строку у 1095 днів з дати складання ПН:

• Дт 644 Кт 631 – первісне визнання податкового кредиту за неотриманою податковою накладною – на дату першої події, на яку повинна бути складена ПН;
• Дт 949 Кт 644 – списання податкового кредиту до складу інших операційних витрат на 1096-й день після дати першої події, на яку повинна бути складена незареєстрована ПН.

Компенсація збитків визнається доходом за умови її фактичного отримання: 

• Дт 375 Кт 715 – визнання доходу внаслідок отримання неустойки або компенсації;
• Дт 311 Кт 375 – отримання грошових коштів від постачальника в рахунок погашення неустойки або компенсації.

З метою оподаткування фінрезультату податком на прибуток коригування за даною операцією не передбачені нормами ПКУ.