Відповідно до пп. «б» пп. 198.5 ПКУ платник ПДВ зобов'язаний нарахувати «умовні» ПЗ, якщо товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування ПДВ відповідно до:
- ст. 197 ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 ПКУ та операцій, передбачених пп. 197.11 ПКУ);
- підрозділу 2 розділу XX ПКУ;
- міжнародних договорів (угод).
Однак у абз. 1 пп. 198.5 ПКУ є одна суттєва умова – має бути вхідний ПДВ! Так, слід нараховувати такі умовні ПЗ за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ. Тобто, якщо після 01.07.2015 року товар був приданий/виготовлений із ПДВ (то не важливо чи такий ПДВ був відображений у складі ПК, чи ні), при використанні такого товару в звільнених від ПДВ операціях слід нарахувати умовні ПЗ з ПДВ. Самі податківці про це говорять у ІПК від 17.01.2019 р. №199/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.
Тобто, у разі придбання товарів/послуг з ПДВ, при їх використанні у звільнених ПДВ операціях дійсно необхідно нарахувати ПЗ з ПДВ за нормами пп. 198.5 ПКУ.
Однак підприємство не придбає металобрухт. Воно отримує його як зворотні відходи внаслідок виробництва основної продукції, використовуючи метал чи металеві заготовки.
Зазначимо, що у «Віснику» від 11.05.2018 р. №17-18 (970) податківці розглядали таку ситуацію: «підприємство купило папір або метал як сировину (напівфабрикати) для використання в оподатковуваних операціях, а саме виготовлення і реалізації основної продукції. Після переробки та утворення зворотних відходів воно оприбуткувало вже не сировину (яку було куплено для виробництва), а макулатуру (металобрухт) — зовсім інші активи, які оцінено за справедливою вартістю. Вихідну сировину було використано в оподатковуваних операціях, а відходи — незмінний супутник готової продукції, і їх утворення пов’язано з господарською діяльністю підприємства. Такі відходи підприємство не купувало, і тому немає можливості нарахувати зобов’язання виходячи із ціни їх придбання (якої просто немає). Проте в листі ДФСУ від 16.03.2016 р. №5737/6/99-99-19-03-02-15 пропонується нараховувати зобов’язання виходячи з договірної вартості, яка, своєю чергою, відповідає балансовій вартості реалізованої вторсировини».
Почали податківці правильно – дійсно, вхідна сировина була саме металом, яка повністю була використана при виготовленні основної продукції. Внаслідок такого виготовлення виник зовсім інший актив – металобрухт.
Дійсно металобрухт виробник не купував, він утворився внаслідок оброблення основної сировини. Однак далі податківці замість того, аби з’ясувати, чи виникатиме за цією операцією ПЗ з ПДВ за пп. 198.5 ПКУ, одразу почали вигадувати базу нарахування таких ПЗ. При цьому зазначають, що немає можливості нарахувати ПЗ, виходячи з ціни придбання металобрухту (якої просто немає).
Ми вважаємо, що «компенсуючі» ПЗ на підставі пп. 198.5 ПКУ, якщо металобрухт утворився в результаті переробки металу, нараховувати не потрібно.
По-перше, метал придбавався з метою використання в оподатковуваних операціях і в них же його використали повністю (ми ж не частину металу запустили у виробництво, а весь, і в результаті його виробничої переробки утворилися відходи - металобрухт).
По-друге, на початку ми зазначали, що норми пп. 198.5 ПКУ зобов’язують нараховувати ПЗ, якщо товари/послуги були придбані з ПДВ, а потім ці ж товари почали використовуватися у звільнених операціях.
Тобто, мова йде про один і той ж товар, який було придбано. У ситуації, що розглядається, маємо два різних «товари»:
- перший - це метал, який повністю використовується в оподатковуваних операціях;
- другий – абсолютно інший товар: металобрухт, який утворився під час оброблення металу. Його не придбавали з ПДВ. Звичайна ціна металу та металобрухту також відрізняється в рази.
Підтвердженням того, що маємо справу з двома різними активами, є норми Методичні рекомендації №373.
Так, відповідно до п. 478 Методичних рекомендацій №373 у кошторисі витрат розрахунок витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати тощо в основному виробництві складається на підставі даних про обсяг виготовлення окремих виробів і технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, встановлених для планового року з урахуванням передбачених у плані змін у використанні техніки, технології та організації виробництва.
На основі натуральних норм витрат та цін на матеріальні ресурси, що споживаються, визначаються норми витрат у вартісному виразі (з урахуванням у вартості зворотних відходів).
У п. 328 Методичних рекомендації №373 зазначено, що у статті калькуляції «зворотні відходи» відображається вартість зворотних відходів, що вираховується із загальної суми матеріальних витрат, віднесеної на собівартість продукції.
Відходи є зворотними, якщо від їх використання можна одержати економічну вигоду. У разі, якщо відходи не можуть бути використані або реалізовані, вони вважаються безповоротними і відносяться на собівартість виробленої продукції в повному обсязі (угар, розпил тощо).
Підіб’ємо підсумки
Норми пп. 198.5 ПКУ мають застосовуватись у разі придбання металу з ПДВ, частину якого перероблено (оброблено), а частину, без будь-якої обробки, здано в якості металобрухту.
Однак, у ситуації, що розглядається, метал повністю оброблено. В наслідок такого оброблення отримано два активи: готову продукцію та зворотні відходи у вигляді металобрухту.
Щодо продажу останнього за ціною можливої реалізації, то застосовуються норми п. 23 підрозд. 2 розд. XX ПКУ. Вимоги пп. 198.5 ПКУ на таку операцію не поширюються.
***
Читайте також: Облік відходів виробництва: що слід врахувати?
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити