Використання незареєстрованої торгової марки: чи донарахує ДФС ПДВ?

Згідно зі ст. 492 ЦКУ торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатних для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. 

Відповідно до ст. 420 ЦКУ ТМ (знаки для товарів і послуг) належать до об’єктів права інтелектуальної власності. Набуття права інтелектуальної власності на ТМ засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом (ст. 494 ЦКУ). Строк дії свідоцтва становить 10 років з дати подання заявки до відповідного органу і може продовжуватися щоразу на 10 років за клопотанням власника свідоцтва за умови сплати збору в порядку, установленому п. 2 ст. 18 Закону №3689.

Відповідно до ст. 13 Закону №3689 державна реєстрація знака здійснюється одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва. З моменту, коли ТМ зареєстровано, виникають майнові права інтелектуальної власності, зокрема, право на її використання.

Отже, нематеріальним активом торгова марка стане з моменту її реєстрації, до моменту її реєстрації ТМ не є таким активом.

Для цілей оподаткування нематеріальні активи вважаються товаром.

Відповідно до пп. 14.1.244 ПКУ товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Тут міркування аналогічні: якщо ТМ ще не є нематеріальним активом, вона не є товаром для цілей оподаткування.

Відповідно до п. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Отже, поки ТМ не зареєстрована та не є нематеріальним активом, а відповідно, не є товаром, її використання не може бути об’єктом оподаткування ПДВ. Якщо власник компанії «А» не заперечує проти тимчасового його використання, то в цьому випадку немає порушення права інтелектуальної власності. На нашу думку, поки ТМ не зареєстрована, назва магазину не є нематеріальним активом і не може розглядатися як об’єкт оподатковуваної ПДВ операції. Відповідно, і підстав для донарахування ПДВ ми не вбачаємо.

Крім цього, на нашу думку, для мінімізації ризиків тимчасове використання компанією  «Б» незареєстрованої ТМ можна також оформити іншим відплатним договором – наприклад, договором на рекламні послуги, у якому слід визначити порядок користування назвою магазину до реєстрації відповідної торгової марки.Торговельні марки відносяться до нематеріальних активів.