Продаж працівникам нижче собівартості у 2026 році: ПДФО-ризики та документи (аудіоверсія)

Повне питання

Підприємство реалізує залишки товарів (підлогове покриття) за ціною нижче собівартості — 35 грн за кв. м (при собівартості 400 грн за кв. м), а також рекламну продукцію (зразки покриттів) за ціною 0,10 грн за штуку (при собівартості близько 800 грн за штуку). Покупцями є працівники підприємства, фізичні особи, ФОПи та ТОВ. При такому продажу ми донараховуємо ПДВ на суму перевищення бази оподаткування над фактичною ціною постачання.

Питання

1. Чи може податкова розцінити продаж товарів та рекламної продукції власним працівникам за ціною нижче собівартості як «додаткове благо» з подальшим нарахуванням ПДФО та військового збору?
2. Які документи можуть слугувати доказом того, що товар продається за зниженою ціною не як «додаткове благо» для співробітника, а через об’єктивні причини: втрату товарного вигляду, низький попит, залишки малих партій або офіційну уцінку?

Відповідь

Що говорить ПКУ про додаткове благо

Пунктом «е» пп. 164.2.17 ПКУ передбачено, що до доходу у вигляді додаткового блага слід відносити вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 ПКУ.

Тож: 

• якщо товар продається працівнику значно дешевше за ринкову ціну;
• така знижка надається саме через трудові відносини;
• інші особи не мають можливості придбати товар на аналогічних умовах, то різниця між ринковою ціною та ціною продажу може бути визнана додатковим благом із нарахуванням ПДФО 18% і військового збору 5%. 

Причому, оскільки такий дохід є для фізособи-покупця доходом у негрошовій формі, то базу оподаткування ПДФО визначаємо з урахуванням натурального коефіцієнта (для ставки ПДФО 18 % він становить 1,219512195).

Таким чином, основним ризиком визнання знижки додатковим благом є саме індивідуальність знижки. В свою чергу, знижка вважається індивідуальною, якщо при її наданні діє вибірковий підхід. Якщо ж знижка надається всім покупцям на рівних умовах, то така знижка є звичайною. Ба більше, якщо надання знижки обумовлене тим, що реалізуються залишки невеликих партій, товар залежався, втратив комплектність, товарний вигляд, морально застарів, тобто знижується реальна вартість товару, і підприємство готове продати такі товари будь-кому, хто вирішить їх придбати, то навряд чи можна вважати знижку індивідуальною. 

Таким чином, якщо підприємство може підтвердити, що:

• залишки покриття по 35 грн/м² продаються всім бажаючим;
• рекламні зразки не є повноцінним товаром, втратили маркетингову актуальність і підлягають утилізації або розпродажу, а придбати їх по 10 коп. також можуть сторонні покупці;
• працівник не отримує особливих умов порівняно з іншими покупцями, то визнати знижку індивідуальною складно. У такому випадку це звичайний продаж уціненого товару.

Щодо звичайної ціни

Визначення звичайної ціни, на яку відповідно до пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ слід орієнтуватися для цілей індивідуальної знижки, викладено у пп. 14.1.71 ПКУ. Мова йде про договірну ціну, яка відповідає рівню ринкових цін. 

При визначенні ринкової (звичайної) ціни можуть враховуватись комерційні умови реалізації товару, стан товару, попит на нього, залишки на складі, маркетингові цілі продажу та інші об'єктивні фактори, що впливають на формування ціни

Тобто, для обґрунтування рівня звичайних цін підприємству доцільно скласти необхідні накази, акти, протоколи тощо та підібрати інформацію із зовнішніх джерел. 

Які документи необхідно оформити

1. Наказ керівника про розпродаж

Наприклад: «У зв'язку з моральним старінням колекцій, втратою товарного вигляду, відсутністю попиту та необхідністю звільнення складських площ здійснити розпродаж товарних залишків за спеціальними цінами».

2. Оформити рішення комісії щодо зміни ціни реалізації товарів та економічного обґрунтування продажу за зниженою ціною, в якому зазначається, зокрема: 

• найменування товару та його кількість;
• первісна собівартість;
• причина уцінки (наприклад, залишки колекцій, пошкодження упаковки, втрата товарного вигляду, неповний комплект, відсутність попиту, застарілі рекламні матеріали, тощо);
• рекомендована ціна реалізації;
• висновки комісії (наприклад, «реалізація товару за ціною нижче собівартості є економічно доцільнішою, ніж його подальше зберігання або списання»).

Щодо рекламних зразків, бажано скласти окремий Акт комісії щодо уцінки, в якому зазначити, що «…демонстраційні (маркетингові) зразки, не призначені для повноцінного використання, втратили рекламну актуальність, оскільки замінені новими колекціями, та подальше їх зберігання недоцільне».

3. Прайс-лист або оголошення про розпродаж (оголошення на сайті, повідомлення дилерам, розсилка клієнтам, прайс для всіх покупців)

Ці документи є підтвердженням того, що ціна не є персональною пільгою для працівника.

4. Інші документи

Зокрема документи щодо відсутності попиту (дані про тривале зберігання; відсутність продажів за попередні періоди, залишки на складі, інформацію про припинення виробництва колекції).

5. Документи, що підтверджують продаж таких товарів стороннім покупцям за аналогічною ціною

Видаткові накладні на інших фізосіб, ФОП чи юридичних осіб. 

Висновки

• Додатковим благом є сума знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку;
• Якщо підприємство може документально підтвердити, що аналогічні товари реалізовуються будь-яким покупцям за такими самими цінами, а працівник не отримує жодних особливих умов придбання, то відсутні підстави вважати різницю між звичайною ціною та ціною продажу працівнику індивідуальною знижкою, а отже — додатковим благом;
• Якщо ж документально підтвердити звичайність знижки неможливо – вона оподатковується як додаткове благо та відображається у формі 4ДФ з ознакою доходу «126» — додаткове благо.