Податки при оренді підприємством землі у фізособи

ПДФО, ВЗ

Податковим агентом у разі оренди нерухомості, включаючи земельні ділянки, є орендар (див. пп. 170.1.1, пп. 170.1.2 ПКУ).

ПДФО утримується за ставкою 18% (див. пп. 170.1.4 ПКУ). ПДФО сплачується за місцезнаходженням земельних ділянок (пп. 168.4.9 ПКУ).

Поряд з цим відповідно до  пп. 1.2 і 1.7 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ утримується ВЗ за ставкою 1,5%. На відміну від ПДФО, ВЗ сплачується за місцезнаходженням підприємства – орендаря.

В формі №1ДФ виплачена орендна плата відображається з ознакою доходу:

• 195 – якщо орендується земельна ділянка сільгосппризначення;
• 106 – якщо орендується земельна частка (пай);
• 196 – якщо орендується земельна ділянка іншого призначення, ніж зазначено вище.

Якщо орендована ділянка знаходиться за іншим місцезнаходженням, ніж основне місцезнаходження підприємства, таке підприємство окрім того, що має сплачувати ПДФО до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди, зобов’язане стати на облік за неосновним місцем обліку у податковій за місцезнаходженням таких об’єктів оренди. Тобто, підприємство має надати інформацію про орендовану земельну ділянку у формі №20-ОПП до податкової за своїм місцезнаходженням, поставивши в цій формі позначку «+» чи подібну в графі 11. Проставленням такої позначки здійснюється постановка на облік за неосновним місцем обліку. 

При цьому форма №1ДФ подається підприємством у вигляді окремої порції до податкової за своїм місцезнаходженням (основне місце обліку) та надсилається копія такого розрахунку до податкової за місцезнаходженням об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису) земельних ділянок, земельних часток (паїв) (неосновне місце обліку) в установленому порядку.

Те саме читаємо у відповіді податкової на питання в підкатегорії 103.25 ЗІР: «Яким чином податковому агенту, який нараховує ПДФО з доходів за здавання ФО в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв) та сплачує його до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди, подавати податковий розрахунок за ф. 1ДФ?».

Податок на землю

Відповідно до п. 269.1 ПКУ платниками земельного податку є:

• власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
• землекористувачі.

Причому під землекористувачами тут маються на увазі постійні землекористувачі (див. пп. 14.1.72 ПКУ). 

Поряд з цим плата за землю справляється не тільки у формі земельного податку, а й орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (див. пп. 14.1.147 ПКУ).

Таким чином, при оренді земельних ділянок приватної власності не виникає обов’язку бути платником плати за землю.

Фактично платником плати за землю у вигляді земельного податку будуть фізособи власники ділянок.