Перевезення працівників та харчування: чи буде додаткове благо?

Послуги перевезення

Норми ПКУ

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Що про це зазначається у «ЗІР»?

Відповідно до пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

При цьому, положеннями КЗпП передбачені випадки, коли юрособа повинна компенсувати (відшкодувати) найманому працівнику витрати на проїзд, а саме:

• у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість (ст. 5 -1 КЗпП);
• у зв’язку з службовими відрядженнями (ст. 121 КЗпП).

Таким чином, компенсація вартості проїзду в інших випадках може здійснюватися за рішенням керівника підприємства та вважатися додатковим благом найманого працівника.

Відповідно до пп. 164.2.17 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума доходу у вигляді додаткового блага.

Згідно із пп. 168.1.1 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставками, визначеними у ст. 167 ПКУ.

Враховуючи те, що проїзд найманого працівника до місця роботи та/або з роботи до дому не пов’язаний із виконанням ним трудової функції та не підпадає під дію КЗпП, то у разі прийняття керівником підприємства рішення щодо виплати компенсації за проїзд працівнику, сума такої компенсації буде оподатковуватися ПДФО на підставі пп. 164.2.17 ПКУ.

Також на цю тему є ІПК від 18.09.2018 р. №4081/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, яка відрізняється від вищезгаданого.

А саме: відповідно до ст. 10  КЗпП з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів, на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань укладається колективний договір.

До змісту колективного договору згідно із ст. 13 КЗпП включається, зокрема, встановлення гарантій, компенсацій, пільг. При цьому колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Також ст. 91 КЗпП передбачено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації (ст. 18 КЗпП).

Оподаткування доходів фізосіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до пп. 162.1.1 ПКУ якого платниками податку є, зокрема, фізособи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пп. 163.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 ПКУ встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, який не містить доходу у вигляді вартості послуг з перевезення працівника з місця збору до роботи та назад.

Разом з тим доходи, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ПКУ, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості, використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ).

Статтею 94 КЗпП передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 р. (справа №807/557/16) для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників, відповідно до п. 1.3 Інструкції № 5.

Відповідно до п. 3.21 Інструкції № 5 витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв) відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці".

Водночас слід зазначити, що згідно із п. 1.1 зазначеної Інструкції № 5 вона не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об’єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Враховуючи те, що відповідно до законодавства роботодавці нараховують такі внески на суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, зазначена Інструкція також не може бути застосована для цілей визначення об’єкта оподаткування цим податком.

Крім того, додатково до винятків, передбачених пп. "а" пп. 164.2.17 ПКУ, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пп. "б" пп. 164.2.17 ПКУ).

Водночас положеннями розділу III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ не передбачено визначення собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Зауважуємо, що норми пп. 164.2.17 ПКУ не містять посилань на те, що доходи, одержані платниками податку у вигляді вартості їх перевезення не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. Зазначене лише може вказувати на те, що такі доходи не є додатковим благом.

Разом з тим до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених ст. 165 ПКУ (пп. 164.2.20 ПКУ).

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб у повному обсязі відповідно до порядку, визначеному ст. 168 Кодексу.

Враховуючи викладене, вартість послуг з перевезення працівників до місця роботи та назад, яке організовуються юридичною особою (роботодавцем), не є додатковим благом але включається до загального місячного (річного) доходу.

Закарпатський окружний адміністративний суд скасував індивідуальну податкову консультацію від 02.03.2016 р. № 4809/6/99-99-17-03-03-15 (постанова від 03.10.2017 р. у справі №  807/557/16), наголосивши, що витрати на перевезення працівників не мають індивідуального характеру та не розподіляються між працівниками, не відносяться до фонду оплати праці та не є додатковим благом. Відповідно, вартість перевезення не є об'єктом оподаткування ПДФО.

Таким чином врахувавши вищезгадане, а саме неоднозначне трактування та пояснення  щодо перевезення працівників та чи буде це додатковим благом. Вважаємо що слід враховувати чи можна ідентифікувати праціників. Яких перевозять. Якщо так. То це буде додатковим благом. 

Також, рекомендуємо з приводу цього запитання звернутися за ІПК,  врахувавши в ньому такі моменти:

1. Чи передбачено перевезення в колдоговорі;

2. Чи пов’язане перевезення з виконанням трудових функцій працівників;

3. Чи можна працівників ідентифікувати, які користуються перевезенням від підприємства

4. На якому транспорті відбувається перевезення приватному чи орендованому

Щодо харчування

Відповідно до п. 162.1 ПКУ платниками податку є:

• фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 
• фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 164.2.17 ПКУ визначено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо, зокрема, у вигляді:

• вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання;
• вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених ПКУ для оподаткування прибутку підприємств.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст.164 ПКУ.

Згідно із п.п. 14.1.47 ПКУ додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу ІV ПКУ).

Отже, вартість безоплатного проживання та харчування, сплачена юридичною особою – резидентом (тобто, сплачена з джерел походження в Україні) фізичній особі-резиденту та нерезиденту є доходом таких фізичних осіб і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, така юридична особа відповідно до норм ПКУ має статус податкового агента і зобов’язана утримувати податок із суми такого доходу використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ.

Відображення в 1ДФ

Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо  (підпункт 164.2.17 ПКУ) – зазначається з ознакою 126

Інші доходи (підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 та підпункт 165.1.49 ПКУ) – зазначається з ознакою 127

ВЗ

 Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX ПКУ об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є: 

• загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; 
• доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Отже, якщо з доходу утримується ПДФО, то й ВЗ утримуватиметься.