Відповідно до пп. 44.1 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести, зокрема, облік доходів та витрат на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 пп. 44.1 ПКУ.
Тож, вважаємо, що підприємство правомірно може віднести до складу витрат вартість пального за фактичними витратами, які підтверджені документально.
Вартість втраченого пального вважатиметься понаднормовими витратами, яке вплинуть лише на бухгалтерський облік таких витрат. На підставі звіту про витрати пального чи службової (доповідної) записки водія комісія складає акт про списання вкраденого пального, який затверджує керівник. Далі, на підставі цього акта вартість палива списується на рах. 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей». Коригування фінрезультату для цілей оподаткування для даної ситуації не передбачено.
Якщо паливо було придбано з ПДВ і підприємство скористалося податковим кредитом, на обсяг втраченого палива потрібно буде нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за пп. «г» пп. 198.5 ПКУ. Як скласти ПН в цьому випадку, ми писали тут.
Виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, встановлено ст. 165 ПКУ. Серед звільнених від ПДФО доходів немає такого, як понаднормові витрати палива у відрядженні.
Водночас згідно з пп. 164.2.17 ПКУ до річного оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, у вигляді додаткового блага як вартість використання об'єктів матеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах. В цьому випадку пальне не надавалося в користування водію, а є ресурсом підприємства, який було втрачено не з вини водія.
Зважаючи на це, робимо висновок, що вартість витраченого (втраченого) палива водієм підприємства понад норму витрат палива, не є додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника ПДФО, відповідно і ВЗ.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити