З продажем будівлі припиняється право користування землею

Запитання: Земля під будівлями, власником яких є юрособа (підприємство споживчої кооперації), перебувала в постійному користуванні — держакт на право постійного користування (на дві земельні ділянки). У 2015 р. будівлі продані, від користування землею підприємство відмовилось.  На сесії Міськради 17.02.2016р. прийнято рішення повністю визнати державний акт таким, що втратив чинність. При цьому, одну земельну ділянку передано до земель запасу, а друга — перебуває на стадії оформлення (договір оренди). Чи повинно підприємство сплачувати земельний податок?

Відповідь:

Справа в тому, що фіскальна служба наразі ще не визначилась як бути із земельним податком, якщо рішення міської ради на надання землі в користування, проте договору оренди ще не оформлено.

З однієї сторони, ДФСУ вказує на те, що у суб’єкта господарювання обов’язок сплачувати земельний податок або орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на земельну ділянку.

Водночас використання землі без наявності правовстановлюючих документів є порушенням чинного законодавства.

З іншої, в частині розрахунку земельного податку в разі відсутності документів на землю (перебувають на оформленні), ДФСУ стверджує, що суб’єкту господарювання потрібно звернутися за інформацією щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки до територіального органу Держземагентства України за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідно з такої нормативної грошової оцінки розрахувати податок (пп. 271.1.1 ПКУ) за максимальною ставкою (як описано в запитанні).

Водночас, ми вважаємо, що в описаній ситуації слід керуватись приписами ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України, якими передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, згідно рішення міської Ради 17.02.2016 р державний акт на право постійного користування земельною ділянкою визнаний таким, що втратив чинність. При цьому, в самому рішенні має бути сказано з якої дати припиняється право постійного користування землею — якщо інше не сказано у самому рішенні, це дата прийняття рішення. 

Щодо користування земельною ділянкою з метою сплати земельного податку після продажу будівлі, що розташована на ній, не може бути й мови. Адже, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗКУ у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. 

Тож, наразі, факт прийняття відмови та винесення відповідного рішення міської Ради 17.02.2016 р. не впливає на обовязок сплати земельного податку, адже земельна ділянка вибула з користування підприємством споживчої кооперації.

Надалі, слід врахувати, що за приписами ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. 

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗКУ)

Відповідно, на нашу думку, обов’язок сплачувати земельний податок (орендну плату) за земельні ділянки комунальної власності підприємством споживчої кооперації виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на земельну ділянку (права оренди у Реєстрі речових прав на нерухоме майно).