Згадаємо норми Земельного кодексу, які діяли до 2001 р. Так, відповідно до ст. 7 Земельного кодексу (від 18.12.90 р. №561-XII) у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності:
• громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;
• сільськогосподарським підприємствам і організаціям;
• громадським об'єднанням;
• релігійним організаціям;
• промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям;
• організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони;
• для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам;
• житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам;
• спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.
У випадках, передбачених законодавством України і Республіки Крим, земля може надаватися в користування іншим організаціям та особам.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Земельного кодексу (від 18.12.90 р. №561-XII) до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.
Порядок надання земельних ділянок у користування міськими Радами народних депутатів був встановлений у ст. 19 Земельного кодексу (від 18.12.90 р. №561-XII), про що відповідні Ради приймали саме рішення про надання земельної ділянки у користування.
Далі, з прийняттям нового Земельного кодексу (від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ) дійсно був той факт, що законодавець встановив, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року (згодом строк було подовжено до 1 січня 2008 року) переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (п. 6 розділу X Земельного кодексу від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ). Проте, Рішенням Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005 положення даного норми визнано неконституційним та таким, що втратило чинність.
Відтак, особи, які на підставі рішення міської Рад народних депутатів отримали у користування земельну ділянку (у спільне постійне користування) навіть за новим Земельним кодексом не були зобовязані здійснювати переоформлення (державну реєстрацію постійного користування землею). Проте могли здійснити це добровільно.
Ми навмисно опускаємо порядок державної реєстрації, який змінювався кілька разів, наразі звернемось лише до редакції Закону України від 01.07.2004 р. №1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, яка в редакції станом на 20.11.2009 року визначала, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. (ч.5 ст.3 Закону)
Закон України від 01.07.2004 р. №1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” викладений в новій редакції, як діє з 01.01.2016 року. Відповідно до ч. 3 ст. 3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 р., визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відтак, на нашу думку, за наявності рішення Ради народних депутатів від 2001 року, яким земельні ділянки були надані у спільне постійне користування, слід читати як “земельні ділянки державної та комунальної власності, що знаходяться у користуванні юросіб, право користування якими оформлене в установленому законом порядку”, а ставка земельного податку становить 1,5%.
Той факт, що рішенням суду у 2009 році був встановлений порядок користування земельною ділянкою під адмінбудівлями з виділенням ідеальної частки, не змінює наведених вище положень чинного законодавства, не відміняє рішення Ради народних депутатів від 2001 року та не впливає на положення ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 р. №1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, викладеного в новій редакції.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити