Відповідно до п. 4 ПСБО 9 „Запаси”, запасами є активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу
продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою. А за ст. 1 Закону України „Про відходи”, відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх
утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Отже, якщо підприємство має намір продати такі шини та акумулятори, то вони визнаються його запасами. Якщо підприємство вирішить, що подальше зберігання таких шин та акумуляторів недоцільне і не призведе до економічних вигод у майбутньому, воно визнає такі шини та акумулятори відходами і списує їх з балансу (на підставі відповідного акту списання). Визначення того, чим є такі шини та акумулятори, здійснює виключно саме підприємство – власник.
Екологічний податок, згідно із пп. 14.1.57 ПКУ, це податок, який сплачується, зокрема, за розміщення відходів. А розміщенням відходів, відповідно до пп. 14.1.223 ПКУ, це постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів. Отже, якщо до вивезення та утилізації відходів вони тимчасово зберігаються, наприклад, на складі підприємства, таке підприємство не є платником екологічного податку. Однак, щоб не було суперечок з цього приводу із податківцями, радимо якнайшвидше укласти договір про вивезення відходів із відповідним спеціалізованим підприємством.