Подання декларації з турзбору за відсутності діяльності або у разі розміщення лише пільговиків

У вашій ситуації законодавство звільняє вас від обов’язку звітувати перед податковими органами, однак є дуже важливі документальні нюанси, на які варто звернути увагу, щоб уникнути штрафів.

Почнемо з базового принципу подання податкової звітності, що закріплений у пп. 49.2 ПКУ. Ця норма чітко визначає: будь-який платник податків (чи податковий агент) зобов'язаний подавати декларації виключно за ті звітні періоди, в яких у нього фактично виникають об'єкти оподаткування, або ж якщо наявні показники, що підлягають обов'язковому декларуванню. Звідси випливає цілком логічний висновок: немає показників для розрахунку — немає потреби генерувати та подавати "порожню" звітність з нулями.

Давайте розберемо ваш запит на дві складові:

Перша ситуація — період, коли готель простоював і жодних послуг із тимчасового проживання не надавалося. Оскільки об'єктом оподаткування туристичним збором є місця тимчасового розміщення (ночівлі), а базою є кількість діб проживання конкретного туриста, то за повної відсутності постояльців база оподаткування дорівнює нулю. Відповідно, за цей часовий проміжок обов'язок подавати декларацію з туристичного збору не настає, що повністю узгоджується з офіційною позицією Державної податкової служби.

Друга ситуація — період, коли готель функціонував, але вашими клієнтами були виключно особи, які звільнені від сплати турзбору. Вичерпний перелік осіб, які не є платниками туристичного збору (зокрема, особи, які прибули у відрядження, ветерани війни, особи з інвалідністю, діти до 18 років тощо), чітко регламентований пп. 268.2.2 ПКУ. У цьому разі готельні послуги фактично надавалися, проте, оскільки вказані категорії громадян виведені з-під удару оподаткування, податкове зобов'язання щодо них не формується. Податківці у своїх роз'ясненнях (див. відповідь на питання в ЗІР, 125.04: «Чи подає СГ – податковий агент декларацію з туристичного збору за звітний квартал, протягом якого господарська діяльність проводилася, проте послуги з тимчасового розміщення в місцях проживання (ночівлі) надавалися виключно ФО, які не є платниками туристичного збору?») підтверджують: якщо протягом усього звітного кварталу ви поселяли виключно "пільговиків", подавати декларацію також не потрібно.

Проте, як експерт, хочу наголосити на ключовому ризику податкових перевірок: статус особи, яка не є платником збору, має бути беззаперечно підтверджений на папері. Податковий агент (у вашому випадку — готель) не має жодного права застосовувати звільнення від збору лише зі слів гостя. Для того, щоб законно не нараховувати збір і, як наслідок, правомірно не подавати декларацію, ви зобов'язані зібрати та зберігати копії відповідних підтвердних документів щодо кожного такого клієнта.

Наприклад, для осіб, що перебувають у службовому відрядженні, це обов'язково має бути копія наказу (або витягу з наказу) про відрядження. Для ветеранів війни чи осіб з інвалідністю — копія відповідного посвідчення встановленого зразка. Якщо під час потенційної перевірки ДПС виявиться, що таких копій у вашому архіві немає (або вони оформлені неналежним чином), контролюючий орган автоматично розцінить таких гостей як звичайних платників туристичного збору. Це неминуче призведе до донарахування суми збору з боку інспекторів, застосування фінансових санкцій за недоплату, а також притягнення до відповідальності за неподання податкової декларації.

Тому ваша стратегія дій є такою: ви маєте повне законне право не формувати і не відправляти звітність за цей квартал, але перед цим обов'язково переконайтеся, що ваша рецепція чи бухгалтерія належним чином сформувала пакет копій документів, які дають юридичне право всім вашим гостям на звільнення від сплати збору відповідно до пп. 268.2.2 ПКУ.

Читайте також: Декларація з туристичного збору за І квартал 2026: інструкція із заповнення та подання

Висновки:

• Згідно з нормами чинного законодавства (зокрема, пп. 49.2 ПКУ), податкові агенти мають право не подавати звітність з туристичного збору за ті квартали, у яких не велася діяльність і не виникав об'єкт оподаткування (не було жодного гостя);
• Надання послуг з тимчасового проживання протягом усього кварталу виключно тим особам, які згідно з ПКУ не є платниками турзбору (особи у відрядженні, ветерани, тощо), також дозволяє податковому агенту не подавати квартальну декларацію;
• Правомірність неподання декларації за наявності клієнтів-пільговиків безпосередньо залежить від наявності у готелю копій підтвердних документів щодо кожного такого гостя (згідно з пп. 268.2.2 ПКУ); відсутність цих документів загрожує донарахуванням збору та штрафами під час податкової перевірки.