Податок на майно: пільги для пенсіонерів та повноваження ОМС

Повне питання:

У статті ДК від 04.02.2025 р. сказано: "Земельний податок - це одна з частин плати за землю, нарівні з орендною платою за земельні ділянки державної та комунальної власності. А плата за землю, в свою чергу, входить до складу податку на майно".

Уточніть, будь ласка, що це означає і на якій законодавчій базі грунтується: "Входить до складу податку на майно".

Чи стосується це наведеного в ст. 281 ПКУ твердження: "Від сплати податку звільняються" визначені там категорії осіб і податку (пільги) на нежитлове нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, в тому числі на гаражі (6 х 4 м.) на приватизованих земельних ділянках комунальної власності (з правом до 0,01 га)?

Чи стосується ця пільга і пенсіонерів за віком?

За логікою це саме так, бо пільга на землю – для майна.

В ст. 266.4.2 ПКУ обов'язкова категорія осіб з правом на податкову пільгу "на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" не конкретизована. А тому ОМС (органи місцевого самоврядування) встановлюють категорію осіб на свій розсуд, позбавляючи права на пільгу категорії осіб, визначених в ст. 281 ПКУ. Частіше це стосується пенсіонерів за віком. Наскільки це законно?

Вважаю, що ОМС тут повинні обов'язково дотримуватись категорії осіб, визначених у ст. 281 ПКУ, а щодо решти категорій осіб - на свій розсуд ("за можливістю»).

Також вважаю, що деякі юристи (адвокатські компанії) на своїх сайтах подають недостовірну інформацію як-то: "Пільги на податок на нерухоме майно можуть бути надані для певних категорій осіб, таких як ветерани війни, інваліди, пенсіонери, а також для родин загиблих військовослужбовців". Тобто, можуть дати, а можуть не дати. Тут облігантна (обов'язкова) форма норми закону подана як факультативна (не обов’язкова).

Прошу редакцію надати свої роз'яснення щодо піднятої теми, яка хвилює тисячі пенсіонерів за віком.

Відповідь:

Шановний користувачу, Ваше звернення стосується кількох важливих аспектів оподаткування майна в Україні, зокрема, структури податку на майно, відмінностей у наданні пільг для його складових та повноважень органів місцевого самоврядування. Розглянемо Ваші питання послідовно, спираючись на норми чинного законодавства.

Правова природа плати за землю та її місце у складі податку на майно

Ваше твердження, що плата за землю входить до складу податку на майно, є абсолютно коректним. Ця структура чітко визначена Податковим кодексом України (ПКУ).

Відповідно до ст. 265 ПКУ, податок на майно є місцевим податком і складається з трьох самостійних платежів:

Податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (регулюється ст. 266 ПКУ);

Транспортного податку (регулюється ст. 267 ПКУ);

Плати за землю, яка, у свою чергу, справляється у двох формах: земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (регулюється розділом XII (ст. 269 – ст. 289 ПКУ). 

Таким чином, твердження "плата за землю... входить до складу податку на майно" має пряму законодавчу основу. Це означає, що плата за землю є не окремим загальнодержавним податком, а одним з компонентів єдиного місцевого податку на майно.

Розмежування пільг: земельний податок vs. податок на нерухомість

Ключовим моментом у Вашому питанні є те, що пільги, встановлені для різних складових податку на майно, не є взаємозамінними і регулюються різними статтями ПКУ. Логіка "пільга на землю – для майна" є хибною, оскільки законодавство чітко розмежовує ці пільги.

Пільги зі сплати земельного податку для фізичних осіб.

Вони встановлені ст. 281 ПКУ. Ця стаття визначає вичерпний перелік категорій фізичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку. Серед них прямо зазначені "пенсіонери (за віком)" (пп. 281.1.3 ПКУ). 

Звільнення надається на одну земельну ділянку за кожним видом цільового призначення в межах граничних норм, зокрема:

• Для будівництва індивідуальних гаражів – не більше як 0,01 гектара (пп. 281.2.4 ПКУ). 

Отже, пенсіонер за віком, який є власником приватизованої земельної ділянки під гаражем площею до 0,01 га, на підставі статті 281 ПКУ звільняється від сплати земельного податку за цю ділянку. Ця пільга є обов'язковою до застосування на всій території України і не залежить від рішень ОМС.

Пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (на гараж як на будівлю).

Оподаткування цього майна регулюється статтею 266 ПКУ. На відміну від земельного податку, ця стаття не встановлює на загальнодержавному рівні пільги для пенсіонерів за віком щодо сплати податку на об'єкти нежитлової нерухомості, до яких належить гараж. 

Натомість, пп. 266.4.2 ПКУ надає право органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) самостійно встановлювати додаткові пільги з цього податку. Вони можуть визначати категорії осіб, які звільняються від сплати, виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. 

Таким чином, звільнення пенсіонера від сплати податку на сам гараж (як на будівлю) не є обов'язковим і повністю залежить від того, чи прийняла відповідна місцева рада рішення про надання такої пільги для даної категорії осіб на своїй території.

Законність дій органів місцевого самоврядування (ОМС)

Ви слушно зауважили, що ОМС часто "на свій розсуд" встановлюють пільги, і це може призводити до того, що пенсіонери не отримують звільнення від податку на нерухомість (гараж).

З точки зору закону, такі дії ОМС є правомірними. ПКУ чітко наділяє їх повноваженнями визначати пільгові категорії для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Обов'язок ОМС дотримуватися переліку пільговиків зі статті 281 (яка стосується земельного податку) при встановленні пільг за статтею 266 (податок на нерухомість) законодавством не передбачений.

Отже, ОМС має право:

• Надати пільгу для пенсіонерів за віком;
• Надати пільгу лише для певних категорій пенсіонерів (наприклад, з низьким рівнем доходу);
• Не надавати такої пільги взагалі.

Рішення ОМС є нормативно-правовим актом, обов'язковим до виконання на відповідній території. Ознайомитися з ним можна на офіційному сайті відповідної громади. 

Щодо достовірності інформації на сайтах юридичних компаній

Ваші сумніви щодо формулювань на кшталт "пільги... можуть бути надані" є обґрунтованими. Подання інформації, де дискреційне право (тобто право діяти на власний розсуд) органу влади подається як безумовна можливість для громадянина, може вводити в оману. 

Коректне формулювання мало б звучати так: "Пенсіонери за віком не мають загальнодержавної пільги зі сплати податку на нежитлову нерухомість. Однак органи місцевого самоврядування мають право встановлювати такі пільги своїм рішенням. Тому наявність пільги для пенсіонерів у конкретній громаді необхідно перевіряти в рішенні відповідної місцевої ради".

Формулювання, яке Ви навели, створює у читача хибне враження, що пільга існує, але її "можуть дати, а можуть не дати" за результатом звернення, хоча насправді її може не існувати в принципі, якщо ОМС не ухвалив відповідного рішення.

Висновки:

• Земельний податок (за ділянку під гаражем до 0,01 га) пенсіонери за віком не сплачують на підставі прямої норми закону – статті 281 ПКУ;
• Податок на нерухомість (на сам гараж як будівлю) пенсіонери сплачують на загальних підставах, якщо інше не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування за місцем знаходження нерухомості;
• Органи місцевого самоврядування діють у межах своїх повноважень, коли не встановлюють пільги для пенсіонерів з податку на нерухоме майно, оскільки закон не зобов'язує їх це робити;
• Інформація на деяких ресурсах може бути неточною або вводити в оману, представляючи право ОМС як гарантовану можливість для громадянина отримати пільгу. Завжди слід перевіряти першоджерела – норми ПКУ та рішення місцевої ради.