Екологічний податок за відпрацьовані мастила, акумулятори та шини

Щоб дізнатись, чи потрібно платити екологічний податок - дивимося відповідь ДПС на питання в ЗІР (117.01): «Чи є платником екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах СГ, який здійснює тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо)?».

ДПС відповідає, що ПКУ передбачено віднесення до платників екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах суб’єктів господарювання, які здійснюють «розміщення відходів» в розумінні пп. 14.1.223 ПКУ, як постійного (остаточного) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах, на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Відповідно до пп. 240.1.3 ПКУ підставою для визначення суб’єкта господарювання платником податку є здійснення таким суб’єктом розміщення відходів власного виробництва або відходів, отриманих в рамках виконання договорів про розміщення відходів.

Оскільки суб’єкт господарювання здійснює тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), що не належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, то у нього виникають податкові зобов’язання з екологічного податку за розміщення відходів.

Дивимося ще відповідь ДПС на питання в ЗІР (117.04): «За який податковий (звітний) період вперше подається податкова декларація екологічного податку СГ, який здійснює тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо) у разі наявності або відсутності відповідного дозволу на розміщення таких відходів?».

ДПС відповідає, що за календарний квартал, в якому було вперше здійснено тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), які не взяті на облік у встановленому порядку як вторинна сировина, незалежно від наявності відповідного дозволу на розміщення відходів.

Тобто, за логікою ДПС виходить, що якщо підприємство зберігає на власній території відпрацьовані шини, акумулятори тощо, то до моменту передання на утилізацію потрібно сплачувати екологічний податок за тимчасове зберігання таких відходів.

Але нічого подібного в ПКУ немає. За нормами ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, які постійно (остаточно) розміщують відходи на спеціальних звалищах (місцях зберігання), на які отримано відповідні дозволи. Тимчасове розміщення відходів сюди не відноситься. 

Таж оскільки податкова служба свою думку озвучила, очевидно, ті, хто не будуть платити за тимчасове розміщення відходів, можуть бути визначені порушниками податкового законодавства, і на них можуть накласти податкові штрафи. Тож ті суб’єкти, які не бажають зайвих суперечок з податківцями, можуть сплачувати екологічний податок з тимчасового розміщення на власній території. 

Тим суб’єктам господарювання, які не бажають платити зайвого, варто бути готовим до відстоювання власної правоти, навіть і в суді. Аргументи ми навели вище.

Якщо підприємство вирішить таки платити податок, то воно зіткнеться з проблемою визначення того, які саме забруднюючі речовини і в якій кількості утворюються під час зберігання шин, акумуляторів, відпрацьованих мастил тощо. Адже саме від виду і кількості таких забруднюючих речовин розраховується екологічний податок. На наш погляд, для того, щоб з’ясувати ці показники, доведеться звертатися до спеціалістів в сфері екології.

Основну інформацію про екологічний податок можна проглянути тут, тут.