Правові особливості
Особливості управління майном встановлені в ст. 1029 – ст. 1045 ЦКУ.
За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ч. 1 ст. 1029 ЦКУ).
Відповідно до ч. 2 ст. 1029 ЦКУ, договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.
Відповідно до ч. 3 ст. 1030 ЦКУ, майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік.
Відповідно до ч. 5 ст. 1033 ЦКУ, управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.
Відповідно до ч. 2 ст. 316 ЦКУ, особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору.
Отже, передача майна в управління може бути як з виникненням в управителя права довірчої власності, так і без виникнення цього права. Причому право довірчої власності підлягає держреєстрації (див. п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV).
Щоправда, якщо майно передається в управління без виникнення в управителя права довірчої власності, то, на наш погляд, з точки зору ГКУ управитель (ФОП) отримує право господарського відання (див. ст. 136 ГКУ). Таке право також підлягає держреєстрації (див. п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV).
Бухгалтерський облік та амортизація
Стандарти бухгалтерського обліку не розглядають особливості обліку і амортизації майна (нерухомості) в рамках договору управління майном.
Але в ч. 3 ст. 1030 ЦКУ прямо сказано, що майно має бути обліковане на балансі управителя, причому воно повинно бути відокремлене від іншого майна управителя.
З цього можемо зробити висновок, що установник управління (підприємство) повинен списати передане в управління майно зі свого балансу. А ФОП (управитель) відобразити таке майно на своєму «балансі», але окремо від власного майна.
Таким чином, якщо підприємство спише передане майно зі свого балансу, нарахування амортизації воно припиняє.
Разом з тим, ФОП не має права амортизувати зазначене майно. Наприклад, якщо це ФОП на загальній системі оподаткування, він може здійснювати амортизацію придбаних ОЗ згідно з нормами пп. 177.4.6 – пп. 177.4.9 ПКУ. Але він може здійснювати амортизацію тільки тих ОЗ, які він придбав, тобто, сплатив за них кошти.
У разі отримання майна в управління ФОП не здійснює придбання такого майна (ОЗ), а тому і підстав для амортизації немає.
А ФОП на ЄП взагалі не амортизує навіть придбані ОЗ.
Щоправда, є й інша думка щодо відображення переданого в управління майна на балансі і його амортизації. Якщо майно передане без передачі права довірчої власності, воно залишається на балансі підприємства і воно продовжує його амортизувати. Якщо управитель отримує право довірчої власності, майно не списується з балансу управителя (підприємства) і він продовжує нарахування амортизації, тому що право власності на майно не переходить.
Але податкова вважає (див. її консультацію), що в разі передачі майна у господарське відання, майно відображається на балансі отримувача. Виходячи з такої думки, підприємство має списати майно з балансу і припинити нарахування амортизації.
На наш погляд, ця думка спірна.
Щоправда, вирішити цю дилему може тільки Мінфін, як орган державної влади, який регулює методологію бухобліку. Тому щодо обліку таких операцій слід звертатися до Мінфіну.
До отримання відповіді від Мінфіну, на наш погляд, таки передане в управління майно підприємству (установнику управління) в будь-якому разі, як з передачею, так і без передачі права довірчої власності, доречніше списати з балансу і припинити нарахування амортизації.
Податок на землю
Відповідно до пп. 269.1 ПКУ, платниками плати за землю є:
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
- землекористувачі.
Відповідно до пп. 14.1.72 ПКУ, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Таким чином, земельний податок має сплачувати особа, яка є власником земельної ділянки чи постійним землекористувачем.
Якщо внаслідок передачі майна в управління власником чи постійним землекористувачем залишається підприємство – установник управління, то воно є платником земельного податку.
Якщо право власності передається фізособі (управителю), платити земельний податок повинна буде фізособа.
***
Читайте також: Оподаткування діяльності, що здійснюється за договором управління майном
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити