Забезпечення житлом працівника іноземця: оподаткування

Відповідно до ст. 9-1 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Тобто, до таких соціально-побутових пільг може відноситися і забезпечення працівників житлом.

Поруч з цим, ст. 145 КЗпП передбачає надання працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов'язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т. ін.). 

Розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотри-манням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжга-лузевими) і територіальними угодами (ст. 15 Закону про оплату праці, ст. 21 та 97 КЗпП).

Також, змістом колективного договору може визначається забезпечення житлом праців-ників (ст. 13 КЗпП та ст. 7 Закону №3356).

Надавати житло в користування працівнику можна шляхом надання, наприклад, власного житла, що належить роботодавцю: квартири чи кімнати в гуртожитку, які перебувають на балансі підприємства або надавати в користування орендоване житло у третіх осіб (його може винаймати підприємство або працівник, якому в подальшому такі витрати будуть відшкодовані).

Згідно з абз. 1 п. 1 статті 7 Закону №2464 базою нарахування ЄСВ для роботодавців є су-ма нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Крім того, абзацем 6 пп. 2.3.4 Інструкції №5 передбачено, що виплати, зокрема, які мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків тощо) є виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі, що відносяться до  інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Також, Переліком №1170, яким передбачено види виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавця, та на які не нараховується ЄСВ, не передбачено витрат на оплату житла працівникам.  

Отже, на витрати, що понесені роботодавцем в зв’язку з оплатою орендованого житла працівнику, нараховується ЄСВ. Оскільки такі витрати включаються до фонду оплати праці, то вони відносяться до складу заробітної плати та відображаються у Додатку 1 єди-ної звітності.

У разі, якщо підприємство надає працівнику у безоплатне користування власне житло, то нарховувати ЄСВ не потрібно, оскільки буде відсутня база для нарахування.

Відповідно до п. “а” пп. 164.2.17 ПКУ дохід, отриманий працівником як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовле-но виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Отже, якщо роботодавець надає у користування житло, яке знаходиться у нього на балансі і це передбачено трудовим договором, то оподаткування ПДФО не виникає. Якщо надає орендоване житло, то навіть не зважаючи на те, що це передбачено трудовим договором, то вартість оренди рахуватиметься для працівника додатковим благом та оподатковувати-меться ПДФО за ставкою 18%.

У Додатку 4ДФ єдиної звітності такий дохід відображатиметься за ознакою “126”.