Невчасне списання безнадійної дебіторської заборгованості?

Стосовно дати списання.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» безнадійна дебіторська  заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.

Відповідно до п. 11 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» виключення  безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати.

З наведеного випливає, що по суті на дату, коли заборгованість стала безнадійною, вона має списуватися. А відтак якщо підприємство цього не зробило, то це варто розглядати як помилку і виправляти як помилку. Тобто, в періоді виявлення помилки, згідно з п. 4 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» варто зробити запис: Дт 44 Кт 361 (377). Одночасно списана заборгованість зараховується на позабалансовий субрахунок 071.

Поряд з цим у балансі за поточний рік змінюються показники залишків на початок року – на суму помилки зменшується показник нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) в пасиві балансу і дебіторська заборгованість в активі балансу.

Окрім того, потрібно виправити показники фінзвітності (балансу і звіту про фінрезультати) минулого року:

• на кінець року зменшується показник нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) в пасиві балансу і дебіторська заборгованість в активі балансу;
• у звіті про фінрезультати збільшується показник інших операційних витрат і зменшується чистий прибуток.

Виправлена фінзвітність подається та оприлюднюється в такому самому порядку, як і початкова фінзвітність (ч. 6 ст. 14 Закону про бухоблік).

Якщо підприємство подає фінзвітність тільки статуправлінню, доведеться подавати виправлену фінзвітність в паперовій формі із супровідним листом. Тому що немає можливості зробити це в електронній формі.

Якщо плюс до того підприємство є платником податку на прибуток, йому доведеться уточнювати показники поданої раніше декларації з податку на прибуток. Виправлення в податковому обліку роблять згідно з п. 50.1 ПКУ. В дані ситуації доречно подати уточнюючу податкову декларацію разом з виправленим фінзвітом. Про особливості подання уточненої фінзвітності разом з уточнюючим Звітом можна почитати тут.

Альтернативний варіант.

В П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» не сказано прямо про необхідність списання безнадійної заборгованості саме на дату, коли вона такою стала. Зі змісту норм цього П(С)БО можна зробити висновок, що підприємство може списати заборгованість, якщо вона стала безнадійною. Причому сам по собі сплив строку позовної давності ще не свідчить про те, що підприємство має впевненість про її неповернення боржником.

Поряд з цим відповідно до п. 7 розд. ІІІ Положеня про інвентаризацію дебіторська заборгованість, за якою сплив строк позовної давності, може виявлятися за даними інвентаризації.

Тому, з нашого погляду, підприємство має право списати безнадійну заборгованість в будь-який момент після того, як вона стала безнадійною, за наслідками проведеної інвентаризації, відобразивши списання в періоді, коли проведена інвентаризація: Дт 944 Кт 361 (377). Одночасно списана заборгованість зараховується на позабалансовий субрахунок 071.

Хоча, звісно, цей альтернативний варіант не бездоганний. Тому застосовувати його варто тільки в крайніх випадках, якщо підприємство відчуває в собі сили довести власну правоту, якщо в тому буде потреба.

Стосовно нарахування резерву сумнівних боргів.

Відповідно до п. 7 – п. 10 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» на суму поточної дебіторської заборгованості повинен нараховуватися резерв сумнівних боргів. Тобто, резерв має нараховуватися в обов’язковому порядку на суму поточної дебіторської заборгованості.

До такої заборгованості відноситься тільки заборгованість за реалізовані продукцію, товари, роботи, послуги на умовах наступної оплати. Детальніше про це тут.

Таким чином, на інші види заборгованості резерв не нараховують.

Окрім того, резерв можуть не нараховувати мікропідприємства (див. п. 7 розд. І НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність»).

Якщо ж підприємство не відноситься до мікропідприємств і має безнадійну заборгованість, яка відноситься до поточної дебіторської, воно мало нараховувати резерв. Ненарахування резерву є помилкою, яку треба виправляти так, як описано вище – виправляючи фінзвітність і подаючи та оприлюднюючи її так само, як і початкову фінзвітність. Якщо резерв створювався, це мало відображатися записом: Дт 944 Кт 38. Надалі списання заборгованості за рахунок резерву: Дт 38 Кт 361 (377). А якщо резерву не вистачило для списання, буде запис: Дт 944 Кт 361 (377).

Якщо підприємство є платником податку на прибуток, доведеться також уточнювати податкову звітність, в порядку, як ми це описали вище. Підприємство, яке коригує фінрезультат до оподаткування на податкові різниці, повинно застосовувати коригування за п. 139.2 ПКУ. Фінрезультат до оподаткування збільшується на суму резерву, сформованого в бухобліку та на суму списаної дебіторської заборгованості понад суму резерву. Поряд з цим фінрезультат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву, на яку збільшився фінрезультат до оподаткування за даними бухобліку і на суму списаної дебіторської заборгованості, яка є безнадійною за пп. 14.1.11 ПКУ.

Про списання безнадійної дебіторської заборгованості, нарахування резерву ми писали досить багато, приміром, тут, тут, тут.

На практиці всупереч нормам П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» нерідко резерв не створюють. Якщо з’являється безнадійна дебіторська заборгованість, її прямо списують на витрати: Дт 944 Кт 361 (377).

В цьому разі претензія може бути в першу чергу від податківців, якщо підприємство є платником податку на прибуток.

Але є один технічний нюанс, який можна використати для доказування того, що підприємство може не створювати резерв. Справа ось у чому.

Відповідно до п. 8 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

• застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;
• застосування коефіцієнта сумнівності.

За  методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником (п. 4 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).

Таким чином, обліковою політикою підприємство може встановити нарахування резерву за методом абсолютної суми. Тобто, резерв нараховується тільки тоді, коли підприємство починає сумніватися в поверненні боргу. Але ж сумнів – річ суб’єктивна. І завжди можна обгрунтовувати, що сумніву в погашенні боргу підприємство не мало. А якщо сумніву не було, то і резерв не повинен нараховуватися.