Тестування працівників на COVID-19 за кошти роботодавця: як оподатковувати?

Підставою для проведення тестування працівників на COVID-19 за рахунок роботодавця є наказ керівника підприємства. У наказі зазначається, що проводиться тестування працівників на COVID-19, а також у самому наказі або в додатку до нього слід навести перелік працівників, які підлягають тестуванню, осіб, відповідальних за його проведення, терміни тестування.

Оскільки працівники повинні дати згоду на таке тестування, перед складанням такого наказу можна отримати відповідні заяви  від працівників. Якщо працівників багато, на нашу думку, достатньо ознайомити їх з наказом під підпис. Кожен бажаючий має залишити напис: «Не заперечую» або «Бажаю пройти тестування». Звісно, тестування на COVID-19 за рахунок роботодавця пройдуть лише ті працівники, які виявили таке бажання, роботодавець не має права примушувати працівників проходити тестування.

ПДФО

Згідно з пп. 165.1.19 ПКУ, не є об'єктом оподаткування ПДФО кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку або члена сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення, дитини, яка перебуває під опікою або піклуванням платника податку, за умови документального підтвердження витрат, пов’язаних із наданням зазначеної допомоги (у разі надання коштів), крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

Тестування працівників на COVID-19 належить до медичного обслуговування. Медичне обслуговування - це діяльність закладів охорони здоров’я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов’язана з її наданням (ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я).

Там же визначено, що заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників. На нашу думку, під це визначення підпадають також і приватні лабораторії, які виконують тестування на COVID-19, а відтак тестування на COVID-19 у таких лабораторіях теж є медичним обслуговуванням.

Звісно, щоб довести виконання всіх умов, зазначених у пп. 165.1.19 ПКУ, одного наказу керівника недостатньо.

У разі, якщо підприємство самостійно оплачує вартість тестування працівників, то підтвердними документами можуть бути договір із закладом охорони здоров'я про проведення тестування (наявність договору не обов’язкова, проте бажана), первинні документи, що підтверджують оплату та надання послуг із тестування – банківська виписка, акт наданих послуг від медичного закладу або лабораторії – а ось ці документи вже мають бути обов’язково.

У разі, коли підприємство відшкодовує працівникам їхні витрати на тестування, потрібно ще мати підтвердні документи від працівників, що вони пройшли платне тестування на COVID-19. Це може бути рахунок з медичної лабораторії разом з документами про його оплату (чек РРО тощо). Вимагати від працівників результати проведеного тестування роботодавець не має права – див. ст. 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров'я.

Неоподатковувану вартість медичного обслуговування (а саме – тестування) роботодавець відображає у ф. №1ДФ з ознакою доходу «143».

Військовий збір

Оскільки вартість тестування не є об'єктом оподаткування ПДФО за наявності відповідного документального підтвердження, то у разі виконання цієї вимоги така вартість не підлягає оподаткуванню і військовим збором.

Єдиний соцвнесок

Вартість тестування працівників як медичної послуги не є об'єктом для нарахування ЄСВ. Адже такий вид доходу не зазначено у ст. 7 Закону про ЄСВ. Також підтвердженням того, що тестування на COVID-19  не є об'єктом нарахування ЄСВ, є п. 3.27 та 3.30 розд. I Iнструкції №5 та п. 10 та 13 розд. II Переліку 1170.

Утім, для уникнення непорозумінь під час перевірок варто у внутрішніх розпорядчих документах роботодавця зазначити, що вартість тестування не належить до фонду оплати праці підприємства.

Якщо вищеописані  умови не виконати, зокрема, якщо немає наказу керівника та/або підтвердних документів, то вартість тестування на COVID-19 оподатковується ПДФО та військовим збором на загальних підставах як додаткове благо. Як його оподаткувати – читайте тут, а про додаткове благо та ЄСВ – тут.

Бухгалтерський облік

Згідно зі ст. 1 Закону про охорону праці, лікувально-профілактичні заходи є частиною охорони праці працівників у процесі їхньої трудової діяльності. Отже, витрати на тестування працівників на  COVID-19 під час пандемії цілком можна розглядати як витрати на охорону праці.

Щоправда, за п. 15.8 П(С)БО 16 витрати на охорону праці належать до загальновиробничих витрат. Але ж не всі підприємства є виробничими, та й тестування може проводитися не тільки для виробничого та загальновиробничого персоналу.

На думку автора, в такому випадку витрати на тестування відображаються:

• виробничого та загальновиробничого персоналу — на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати»;
• адміністративного персоналу — на рахунку 92 «Адміністративні витрати»;
• відділів реалізації та збуту — на рахунку 93 «Витрати на збут» тощо.

Визнаються такі витрати за загальними правилами П(С)БО 16. Тобто аванс (передоплата) за послуги з тестування до витрат ще не потрапляє. Визнання витрат на тестування відбувається на підставі акта або іншого первинного документа від медичного закладу про проведене тестування.