Працевлаштування іноземця - оподаткування

Відповідно до ст. 42 Закону №5067 роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі Дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Дозвіл та встановлення окладу іноземцю

Для працевлаштування іноземця роботодавець зобов’язаний отримати дозвіл Державної служби зайнятості. Дозвіл видається на визначену посаду та на конкретний строк. Для отримання дозволу роботодавець подає до Державної служби зайнятості заяву встановленого зразка, копію паспорта, фотокартку іноземця та копію проекту трудового договору. Після отримання дозволу роботодавець зобов’язаний не пізніш як за 90 календарних днів з дати видачі дозволу та у 10-денний строк після укладання трудового договору надати його копію до Мінсоцполітики України, який видав дозвіл.

Якщо дозвіл на іноземця доведеться отримати, спочатку необхідно створити письмовий проект трудового договору (контракту). Строк роботи іноземця обмежений терміном дії дозволу на застосування праці, тож трудовий договір — строковий. Типової форми такого контракту немає, тому роботодавець і працівник складають його самостійно. Але  центри зайнятості, як правило, пропонують зразок такого договору.

Отриманий дозвіл надає право роботодавцю використовувати працю працівника-іноземця на конкретній посаді.

Якщо іноземець працюватиме на декількох посадах (на умовах сумісництва) в одного або декількох роботодавців, тоді, за загальним правилом, його роботодавцю (роботодавцям) треба буде отримати дозвіл на працевлаштування на кожній посаді. Тобто, діє принцип: скільки посад — стільки і дозволів. Це підтверджує і форма Заяви про отримання роботодавцем дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства. 

Законодавство також дає право іноземного найманого працівника суміщати роботу на посаді, що визначена дозволом на працевлаштування, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника за умови, що суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року (ч. 2 ст. 42-1 Закону №5067). Оскільки при суміщенні посад окремий трудовий договір не укладається.

Особливостями працевлаштування іноземців є відсутність встановленої вимоги щодо мінімальної заробітної плати у разі отримання дозволу на застосування праці та строк дії дозволу на застосування їхньої праці надається не більш як на три роки.

Частина 3 ст. 42-1 Закону №5067 встановлює, що роботодавець може отримати Дозвіл, за умови виплати заробітної плати у розмірі не менш як, зокрема десять мінімальних заробітних плат - для всіх категорій найманих працівників, окрім зазначених в п. 1 ч. 3 ст. 42-1 Закону №5067 та віднесених до особливих категорій працівників.

Мінсоцполітики у листі від 18.09.2017 р. №2413/0/101-17 зазначила, що вимоги щодо розміру заробітної плати вказаної в ч. 3 ст. 42-1 Закону №5067 розповсюджуються не лише на роботодавців, які отримують дозвіл на застосування праці іноземця вперше, або після розірвання попереднього трудового договору (контракту) та укладання нового трудового договору (контракту) згідно з отриманим дозволом, а також у разі продовження дії дозволу на застосування праці іноземного працівника. 

Отже, вищезазначені норми чітко визначають обов’язок роботодавця щодо розміру заробітної плати іноземного найманого працівника у разі застосування його праці.

Таким чином, роботодавець, який прийняв у штат іноземця, який в свою чергу, має  в наявності дозвіл на працевлаштування, повинен встановити оклад не менше десяти мінімальних заробітних плат, тобто 50000,00 грн. відповідно із цієї суми потрібно буде утримати ПДФО та ВЗ.

При недотриманні норм законодавства України щодо працевлаштування іноземців або осіб без громадянства роботодавцю загрожує штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (п. 5 ст. 53 Закону №5067).

Договір ЦПХ з іноземцем

Договір ЦПХ є угодою між двома і більше сторонами, направленою на встановлення, зміни та завершення цивільно-правових прав та обов’язків (ст. 626 ЦКУ). 

Предметом договору ЦПХ є результат праці — чітко зафіксований обсяг роботи, який має бути виконаний за певний відрізок часу.

Слід зазначити, що наявність договору ЦПХ з українським підприємством не дає права нерезиденту в’їхати в Україну (або перебувати на території країни без дозвільних документів) для виконання завдання згідно цього договору. Водночас, нерезидент може виконувати завдання у будь-якій країні і надавати результат замовнику, наприклад, електронною поштою.

Чинним законодавством України не передбачено отримання дозволу на працевлаштування іноземців, які працюють за цивільно-правовими договорами, до яких відносяться договори на виконання робіт (надання послуг). Такої ж думки притримуються і Мінсоцполітики та Державний Центр Зайнятості у листі від 05.02.2013р. №ДЦ-09-588/0/6-13 та листі від 18.01.2012р. №ДЦ-09-276/0/6-12.

Для оформлення договору ЦПХ з нерезидентом необхідно отримати від нього лише Індивідуальний податковий номер (далі – ІПН). Як правило, нерезиденти, які проживають в Україні, вже мають ІПН, навіть якщо ні – процедура отримання ІПН досить легка. Для цього нерезиденту чи його представнику варто звернутися до податкової служби.

Формат Договору ЦПХ з нерезидентом майже не відрізняється від Договору ЦПХ з резидентом. Крім основних реквізитів сторін, чіткого опису та строків виконання роботи, необхідно обов’язково вказати вартість роботи в національній валюті та ставку податку, яка буде застосовуватися до доходу за цим договором (ст. 170.10.3 ПКУ).

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін згідно зі ст. 905 ЦКУ, тобто законодавством не встановлено мінімальний чи максимальний термін, на який може укладатися договір ЦПХ. Договори ЦПХ не можуть укладатися на невизначений строк, вартість послуг не може бути вказана за місяць (будь-який інший період) та про те, що роботи проводяться неповний місяць, а оплата здійснюється пропорційно відпрацьованому часу, оскільки податківці під час перевірки кваліфікують такий договір як трудовий, а не договір ЦПХ.

При цьому за ЦПД оплачується не процес праці, а її результати, отримання певних послуг. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. Тобто, дотримання умови про оплату праці іноземцю у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, є умова укладення з ним трудового договору.

З урахуванням вищевикладеного підсумуємо, що ЦПД може бути чудовою альтернативою трудовому договору при оформленні роботодавцем відносин із іноземцями. При цьому, потрібно звернути увагу на загальні правила та вимоги, яким повинні відповідати такі договори.

По-перше, результат виконаних робіт (наданих послуг) повинен оформлятися актом приймання-передання таких робіт (послуг).

По-друге, виплата повинна проводитися лише на підставі актів приймання-передання виконаних робіт (наданих послуг).

По-третє, робота не повинна мати тривалий та систематичний характер, оскільки є ризики підміни цивільно-правових відносин трудовими, що загрожує штрафом для роботодавця.

Неповний робочий день для іноземця

Держпраці в листі від 29 листопада 2017 р. №5418/4/4.2-ЗВ-17 звертає увагу, що статтею 56 КЗпП передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Тобто, при укладанні трудового договору з іноземцем або особою без громадянства, за умовами якого встановлено неповний робочий день або неповний робочий тиждень, відповідно до ст. 56 КЗпП, оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку з урахуванням вимог ч. 3 ст. 42-1 Закону №5067.

Таким чином, якщо іноземець працює на умовах неповного робочого часу, то розмір його заробітної плати може бути меншим за розмір, встановлений ч. 3 ст. 421 Закону №5067.

Отже, неповний робочий час не заборонений для іноземців.

Нагадаємо, що в трудовому договорі передбачено розділ щодо оплати праці, в якому встановлюється розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника. Отже, розмір заробітної плати обумовлюється та затверджується на початковому етапі та не може бути меншим, ніж передбачений законодавством. Оскільки КЗпП регулює трудові відносини також і підданих іншої країни, то неповний робочий час, відповідно до ст. 56 КЗпП, за угодою між працівником та роботодавцем може встановлюватись як під час прийняття на роботу, так і згодом. 

Тому в проекті трудового договору  (контракту) потрібно буде встановити розмір окладу працівника, що не менше 10 мінімальних заробітних плат, та зазначити, що працівник приймається на неповний робочий день з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу.

Оподаткування

ЄСВ на заробітну плату нерезидентів нараховується на загальних підставах (за ставкою 22 %), якщо інше не встановлене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464).

Нарахування ЄСВ на заробітну плату здійснюється в межах максимальної величини – з 1 вересня 2020 року вона становить: 75000,00 грн.

Сума винагороди за ЦПД потрапляє до бази обкладення ЄСВ, тільки якщо ЦПД передбачає виконання робіт (ст. 837 ЦКК) або надання послуг (ст. 901 ЦКУ).

Оподаткування доходів по договорам ЦПХ і оподаткування заробітної плати ідентичне. ПДФО в розмірі 18% від суми доходу утримується одночасно з виплатою винагороди виконавцю (пп. 168.1.2 ПКУ). Якщо акт до договору ЦПХ підписаний, але оплати по ньому немає, податок сплачується протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця (пп. 49.18.1, п. 57.1, пп. 168.1.5 ПКУ).

Слід пам’ятати, що ПДФО відноситься до податків, на які поширюється дія договорів про уникнення подвійного оподаткування. Оскільки дохід за договором ЦПХ буде виплачуватися нерезиденту України, а в ст. 103 ПКУ встановлено: якщо міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, то застосовують правила міжнародного договору, тому важливо знати: резидентом якої країни є фізична особа - отримувач доходу, чи укладено з цією країною договір про уникнення подвійного оподаткування, чи є у цієї фізичною особи документи, які підтверджують статус резидента країни, з якою Україна уклала договір про уникнення подвійного оподаткування. Тільки при наявності всіх підтверджувальних документів роботодавець розглядає можливість не оподаткування доходів. А у разі, якщо іноземець не надав підтверджувальні документи, роботодавець оподатковує його доходи за правилами та ставками, встановленими ПКУ.

Зазначимо, що між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень укладено Конвенцію від 27.05.1996 р., тому з метою уникнення подвійного оподаткування нерезидент має надати довідку, видану податковим органом Молдови, вона має бути перекладена на державну мову (п. 103.5 ПКУ) та завірена нотаріально (ст. 79 Закону України «Про нотаріат»)

Оформлення документів під час працевлаштування, скерування у відрядження, виплаті заробітної плати, відпусткових та лікарняних працівникам іноземцям слід керуватися нормами чинного законодавства України: проводити нарахування ЄСВ (22%) на дохід та  утримувати з нього ПДФО (18%) і військовий збір (1,5%).

У формі № 1ДФ відображаються: сума нарахованого та виплаченого доходу у вигляді зарплати нерезидента, а також утриманого з нього ПДФО – з ознакою доходу «101»; винагорода за виконані нерезидентом роботи (надані послуги) за ЦПД – з ознакою доходу «102».