Частина виробничих приміщень не використовується, частина – здається в оренду: що з податком на нерухомість?

Запитання:

Підприємство (платник податку на прибуток та платник ПДВ) має у власності колишній тваринницький комплекс (за документами «майновий комплекс, не житловий»), що складається з більш, ніж 10 виробничих приміщень загальною площею 14 000 кв. м: адміністративна будівля (60 кв. м), господарські будівлі (2 000 кв. м), склад (62 кв. м) в яких декілька років здійснювало виробництво металевих вікон та дверей (КВЕД 25.12). В даний час виробнича діяльність припинена. Замість цього два виробничих приміщення здаються в оренду підприємству, яке займається виробництвом дубового шпону.

1. Чи сплачується податок на нерухомість з виробничих приміщень, якщо протягом року ані виробництва, ані випуску, ані продажу продукції не було?

2. Чи  сплачується податок на нерухомість з виробничих приміщень, які здаються в оренду підприємству-виробнику шпону, де всі ознаки ведення виробничої діяльності наявні?

3. Чи можна звільнити підприємство від сплати податку на всю нерухомість (або якусь його частину), якщо поряд зі здачею в оренду підприємство займатиметься виробництвом на давальницькій сировині? Підприємство має нерухомості загальною площею понад 20 тис. кв. м., якщо доведеться сплачувати податок за все навіть за мінімальною ставкою (0,1%), то підприємство збанкрутує.

Необхідний варіант, при якому податок на нерухомість буде посильним.

Відповідь:

1. Чи сплачується податок на нерухомість з виробничих приміщень, якщо протягом року виробництва, випуску та продажу продукції не було?

Відповідно до пп. 266.1.1 ПКУ платниками податку є фізичні та юридичні особи, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в т. ч. його частка (пп. 266.2.1 ПКУ).

Нормами пп. «є» п. 266.2.2 ПКУ (в редакції Закону №466) передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що:

- використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010;

- не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Рішенням Любашівської селищної ради «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік» від 27.06.2019 р. №484 (далі – Рішення №484) на території Любашівської селищної об'єднаної територіальної громади встановлено:

1) ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1;

2) пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до пп. 266.4.2 ПКУ, за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до додатку 1 до Рішення №484 на 2020 рік встановлено ставки податку на нерухомість на будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне, (код 1251.9) у розмірі 0,1%.

При цьому ставка податку на нерухомість на склади універсальні (код 1252.8) та на склади та сховища інші (1252.9) встановлена в розмірі 0,5%.

Отже, ані ст. 266 ПКУ, ані Рішення №484 не містять норм щодо призупинення сплати податку на нерухомість на період, коли виробничі приміщення будівель промисловості тимчасово не використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання.

2. Чи  сплачується податок на нерухомість з виробничих приміщень, які здаються в оренду підприємству-виробнику шпону?

Однією з умов для віднесення будівель промисловості, які не є об'єктом оподаткування, встановлених пп. «є» п. 266.2.2 ПКУ (в редакції Закону №466), є не здавання їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

ГУ ДФС у Харківській області в ІПК від 20.06.2018 р. №2744/ІПК/20-40-12-03-21 повідомляє, що метою застосування норм пп. 266.2.2 ПКУ при визначені промислових підприємств необхідно дотримуватись вимог Національного класифікатора України ДК 009:2010.

Згідно з ДК 009:2010 процес промислового виробництва – це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, що були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Господарська діяльність за кодом 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна" КВЕД відноситься до секції L "Операції з нерухомим майном", тобто не є підставою для віднесення підприємства до категорії промислових.

Крім того, передання об'єкта в оренду не передбачає його використання підприємством для здійснення власної виробничої діяльності.

Отже, підприємство не має обґрунтованих підстав для звільнення виробничих будівель, що здаються в оренду, або їх складових від оподаткуванням податком на нерухомість на підставі пп. "є" пп. 266.2.2 ПКУ.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в т. ч. їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється ними самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт (пп. 266.3.3 ПКУ).

3. Чи можна звільнити підприємство від сплати податку на всю нерухомість?

Відповідно до п. 30.1 ПКУ податкова пільга це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ПКУ.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ПКУ).

Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно ПКУ, рішеннями Верховної Ради АР Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно ПКУ (п. 30.5 ПКУ).

На виконання вимог п. 10.3, підпунктів 12.3.3 та 266.4.2 ПКУ сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад встановлюють пільги з податку на нерухомість, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України.

Пільги з податку на нерухомість, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.

Перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пп. 266.4.2 ПКУ, зі сплати податку на нерухомість на 2020 р., встановлених Любашівською селищною радою наведено у додатку 2 до Рішення №484.

Виробничі будівлі, в т. ч. що тимчасово не використовуються чи здаються в оренду, в цьому переліку відсутні. Тому податок на нерухомість підприємство повинно сплачувати на загальних підставах.

Нагадаємо, що до принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, належить:

загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені ПКУ, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями ПКУ (пп. 4.1.1 ПКУ);

нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків (пп. 4.1.8 ПКУ).

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до ПКУ Верховною Радою України, а також Верховною Радою АР Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України (п. 4.4 ПКУ).

При встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року (п. 4.5 ПКУ).

Крім того, підприємництво в ст. 42 ГКУ визначено як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, пошук варіанта стабільності виробничого підприємства належить лише його засновникам (учасникам) та керівництву.