Вважаємо, що сплачувати податок на нерухомість промисловому підприємству, що припиняє діяльність та відповідно не використовує виробничі приміщення у своїй діяльності (такі приміщення вже виставлені на продаж) не потрібно.
Втім, платнику податків слід бути готовим, що перевіряючі ДПС на місцях можуть не погодитися із цим, судячи із їх деяких роз’яснень в ІПК. Тому скоріш за все, якщо платник податку не прийме фіскальну позицію ДПС щодо даної ситуації, то доводити свою правоту щодо відсутності обов’язку із сплати податку у судовому порядку. Детальні далі.
Так, відповідно до роз’яснень ДПС щодо застосування пп. "є" пп. 266.2.2 ПКУ в ІПК від 06.12.2017 р. N 2852/ІПК/03-20-12-03-13 податківці приходять до висновку, що пільга зі сплати податку для об'єктів, що перебувають у законсервованому стані, зокрема на час реконструкції, капітального ремонту, тощо, ПКУ не передбачена.
В ІПК від 27.11.2017 р. №2717/ІПК/04-36-12-23-19 вони зазначають, що пільга зі сплати податку на час реконструкції майна та виробничих потужностей ПКУ не передбачена.
Дивно, що фіскали під «пільгою» називають приміщення що не є об’єктами оподаткування податком на нерухомість згідно із пп.266.2.2 ПКУ. Але тим не менш – їх позиція ясна: навіть якщо промислове приміщення законсервоване, тобто тимчасово не використовується у діяльності підприємства, то за таке приміщення слід сплачувати податок на нерухомість.
Про те, що податківці як умову ставлять окрім віднесення будівлі до будівель промисловості так і обов’язкове її використання у госпдіяльності підприємства підтверджують такі роз’яснення:
- ІПК ДПС від 22.11.2019 р. N 1489/6/99-00-04-04-03-15/ІПК: «Таким чином, будівлі, як виробничі, так і адміністративні та допоміжні, віднесені до класу "Будівлі промислові" (код 1251) Класифікатора, які належать на праві власності промисловому підприємству, входять до складу цілісного майнового комплексу такого підприємства ТА використовуються для забезпечення його діяльності - не є об'єктом оподаткування Податком в розумінні п. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу».
- ІПК від 18.04.2019 р. N 1679/ІПК/17-00-12-03-08: «Таким чином, за умови, що Товариство належить до промислових підприємств (в значенні КВЕД), то приналежний йому об'єкт нерухомості не є об'єктом оподаткування Податком, якщо він класифікується в класі 1251 "Будівлі промислові" Класифікатора та використовується Товариством у власному промисловому виробництві.
Разом з тим, Кодекс не передбачає виключення з об'єктів оподаткування податком об'єктів нерухомості, переданих у платне користування третім особам».
- ІПК від 14.02.2018 р. N 616/6/99-99-12-02-03-15/ІПК: «Якщо Підприємство є промисловим, то дія частини "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу розповсюджується на будівлі, які використовуються Підприємством при добуванні кам'яного вугілля та класифікуються у класі 1251 "Будівлі промислові" Класифікатора».
Хоча заради справедливості відмітимо, що є й такі ІПК, які не виокремлюють обовязок саме використання промислового приміщення – див. ІПК від 17.04.2019 р. N 1653/6/99-99-12-02-03-15/ІПК та ІПК від 26.07.2019 р. N 3524/6/99-99-12-02-03-15/ІПК:
«Таким чином, у разі визнання економічної діяльності Товариства як підприємства промисловості (в розумінні КВЕД), то приналежні йому приміщення у складі будівель, що ідентифіковані у класі 1251 "Будівлі промислові" Класифікатора не будуть об'єктом оподаткування Податком.
Водночас повідомляємо, що норми Кодексу не містять окремих правил оподаткування об'єктів нерухомості в залежності від їх використання».
Крім цього в ресурсі «ЗІР» також зазначається, що будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Обмежень щодо використання або невикористання таких об’єктів нерухомості п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не передбачено (підкатегорія 106.02 ресурсу «ЗІР»[1]).
Крім цього суди зазначають таке:
«Застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств».
«Системне тлумачення пп. 266.2.2 ПКУ свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.
Прикладом цього є, зокрема, те, що така умова як зв'язок об'єкта нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є".
Більш того, кожен з визначених пп. 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування (п. "д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу (п. "е"), сільськогосподарський товаровиробник (п. "ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства (п. "з"), релігійні організації (п. "и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання (п. "ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів (п. "і"), будівлі промисловості (п. "є") тощо)».
[1] Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств), які використовуються не за призначенням?
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити