Підприємство списує шини. Чи є воно платником екоподатку?

Якщо підприємство укладе договір на видалення та утилізацію відходів з суб’єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо), то воно не вважається платником екоподатку. У іншому випадку підприємство дійсно має сплатити екоподаток за розміщення відходів у вигляді зношених шин. Більше того підприємству загрожуватимуть штрафи за порушення норм природоохоронного законодавства. Детальніше про це все далі.

Зараз серед платників екоподатку (ст. 240 ПКУ) немає власників автошин. Притягнути до платників цього податку можна хіба що згідно із пп. 240.1.3 ПКУ. За ним платниками екоподатку є особи, які здійснюють розміщення відходів. Але за пп. 14.1.223 ПКУ, який підкоригували 01.01.2013 року, розміщення відходів - це постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів. Тож, виходить, що з 01.01.2013 року з кола платників екоподатку виключили СГ, які самостійно не займаються утилізацією (захороненням) відходів.

 Зверніть увагу!

Автошини відносять до небезпечних відходів (п. 84 Жовтого переліку відходів № 1120).

Таким чином, тимчасове зберігання будь-яких відходів на території підприємства до моменту передачі спеціалізованій установі не вважають розміщенням відходів, а тому суб’єкти господарювання, котрі тимчасово зберігають ці відходи, не є платниками екоподатку.

Водночас щодо цього  фахівці ДФС висувають додаткову вимогу. Так, у листах ДПСУ від 27.12.2012 р. № 12699/0/71-12/15-21172 та ДФС у м. Києві від 05.08.2016 р. №17719/10/26-15-12-03-18 і в підкатегорії 120.01 ресурсу «ЗІР» вони роз’яснюють, що для звільнення від сплати екоподатку підприємству слід укласти договір на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованою організацією, у якому визначають строки передачі відходів на утилізацію та захоронення. Саме такий договір й підтвердить факт тимчасового зберігання відходів. Якщо ж договору немає, тоді такий СГ виступає платником екоподатку.

Звичайно ж, такої вимоги у нормах самого ПКУ немає, втім радимо озброїтися таким договором задля уникнення сплати екоподатку. Адже ВАСУ в ухвалі від 12.08.2016 року №826/22337/15 визнав, що СГ не є платником екологічного податку, оскільки СГ не здійснював розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не мав відповідного дозволу на використання вказаних місць та передавав непридатні для використання відпрацьовані люмінесцентні лампи для подальшої утилізації спеціалізованому підприємству на підставі укладеного договору.

Таким чином, аби не було суперечок із податківцями щодо відсутності обов’язку щодо сплати екоподатку за зберігання списаних шин, радимо якнайшвидше укласти договір про вивезення відходів із відповідним спеціалізованим підприємством.

Крім цього, зауважимо, що проігнорувавши вимогу про передання відходів спеціалізованому підприємству на подальшу переробку спричинить, окрім нарахування екоподатку, ще й порушення норм природоохоронного законодавства, контроль за яким покладено на Держекоінспекцію.

Так, будуть порушені такі норми зі ст. 42 Закону про відходи:

• порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини чи економічних збитків (пп. «а»);
• самовільне розміщення чи видалення відходів (пп. «б»);
• здійснення операцій у сфері поводження з відходами без відповідного дозволу на проведення таких операцій, а також за порушення встановленого порядку подання декларації про відходи або за неподання такої декларації (пп. «і»).

За будь-яке із цих порушень передбачена, зокрема, адмінвідповідальність - від 50 до 100 НМДГ, тобто від 850 до 1700 грн (ст. 82 КУпАП). Крім цього за такі порушення також передбачено дисциплінарну, цивільну та кримінальну відповідальності.

Якщо ж підприємство все таки вирішить не укладати договір про утилізацію, то дійсно має сплачувати екоподаток.  Для розрахунку екоподатку слід дізнатися такі величини:

1) обсяг забруднюючих речовин при розміщенні відходів;

2) ставку екоподатку;

3) коригуючі коефіцієнти при розміщенні відходів.

           п

Прв = ∑ (Нпі × Млі × Кт × Ко)

         і = 1

• Нпi — ставки податку в поточному році за тонну i-того виду відходів у гривнях з копійками;
• Млi — обсяг відходів i-того виду в тоннах (т);
• Кт — коригуючий коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів і який наведено у п. 246.5 ПКУ;
• Ко — коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3 і застосовується у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів.

Для правильного обчислення суми екоподатку необхідно знайти добуток фактичних обсягів розміщення відходів, ставки податку та коригуючого коефіцієнта.

Обсяг забруднюючих речовин визначається в тонах. Наразі не затверджено порядок визначення ваги шин, виходячи з їх діаметра на законодавчих підставах. Вважаємо, що для визначення ваги шин доречно звернутися до підрядної організації, яка й вимірить вагу шин (можливо це компанії, що займають перевезенням вантажів). Відмітимо, що звичайно ж можна скористатися калькуляторами визначення ваги на сайтах перевізників, втім там буде розраховуватися об’ємна вага, а вона є набагато більшою за фактичну вагу.

Ставки, за якими стягується екологічний податок, визначені в ст. 246 ПКУ, з урахуванням того, що відпрацьовані автошини на практиці відносять до IV класу небезпеки. Отже,  згідно з п. 246.2 ПКУ ставка екоподатку становить 5 грн за 1 тонну.

Коригуючі коефіцієнти. За розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах збільшилися у 3 рази (п. 246.4 ПКУ).

Також передбачено застосування коефіцієнта до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі (п. 246.5 ПКУ):

• у межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж — 3;
• на відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту — 1.