Алкоголь та представницькі витрати: наслідки

Є два шляхи обліку даної ситуації:

1. Сміливий. Включити до витрат компенсовану працівникові вартість алкоголю у складі представницьких витрат та не оподатковувати ПДФО та ВЗ таку компенсацію. Втім слід бути готовим відстоювати свою позицію, звертаючись до рішення Верховного суду із даного питання;
2. Неризиковий. Компенсувати працівнику вартість алкоголю та утримати із цієї суми ПДФО та ВЗ;
3. Нейтральний. Не компенсувати працівнику такі витрати та, відповідно, не відображати ці витрати у бухобліку.

Розглянемо їх детально.

Що стосується першого варіанту

Верховний суд України по справі №826/15481/18 визначив, що застосування податковим органом норми пп. 170.9.1 ПКУ є помилковим, оскільки витрати на придбання алкоголю понесені співробітником не під час перебування у відрядженні, а під час проведення представницьких заходів, тому не можуть вважатися додатковим благом і не включаються до оподатковуваного доходу. Отож позиція ВСУ – при компенсації витрат на алкоголь працівнику, направленого на ділові перемовини, не є додатковим благом працівника та не оподатковується ні ПДФО, ні ВЗ.

З рішення ВСУ: «Застосування судами попередніх інстанцій положень Наказу Міністерства фінансів України №1026 від 14.09.2010 року, яким встановлені витрати для бюджетних установ, є неприйнятним з огляду на те, що його приписи не стосуються спірних правовідносин.

Представницькі витрати є різновидом адміністративних витрат, які відносяться до загальногосподарських, спрямованих на обслуговування та управління підприємством в розумінні п. 18 П(С)БО 16. Будь-яких застережень щодо порушення приписів цього стандарту позивачем податковим органом не встановлено.

Відтак, витрати, понесені на придбання спиртних напоїв директором Товариства з метою обслуговування представницького заходу, є представницькими витратами.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків - директора ТОВ "Адванстех ЛТД" ОСОБА_2 не включаються кошти, отримані ним від Товариства під звіт на організацію та проведення прийомів (заходів) представницького характеру, та відповідно з них не утримується податок на доходи фізичних осіб.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині протиправності донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та військового збору з огляду на не підтвердження контролюючим органом належними доказами висновків про безпідставне віднесення до складу представницьких витрат, що не пов`язані з веденням господарської діяльності Товариства, та твердження, що позивач виступив податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб з отриманих ОСОБА_2 , в якості додаткового блага відшкодовані йому Товариством кошти в частині вартості спиртних напоїв, придбаних ним в якості подарунків». Про це рішення ВСУ ми зазначали тут.

Про те, які документи необхідні для відображення та підтвердження представницьких витрат, ми писали тут.

Що стосується другого варіанту

Якщо немає бажання сперечатися із перевіряючими, або ж не буде необхідного пакету документів, що підтверджують представницький характер витрат, то затвердивши авансовий звіт із алкоголем, слід відобразити витрати, здійснити компенсацію понесених витрат та відобразити оподаткування ПДФО із натуркоефіцієнтом 18% та ВЗ без коефіцєнту 1,5%. Про це ми вказували тут.

Що стосується третього варіанту

Керівник може не затвердити звіт в частині понесених витрат на алкоголь, тобто не визнає витрат на алкоголь витратами підприємства. А отже, й ніякої компенсації понесених витрат немає.

Ґрунтовно про представницькі витрати ми писали тут, тут,  тут та тут.