Договір між кредиторами про відступлення права вимоги

За загальним поняттям відступлення права вимоги, це заміна кредитора. Зверніть увагу, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦКУ кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Але, як вказує ч.3 ст. 512 ЦКУ, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. 

Після укладання угоди між кредиторами про відступлення права вимоги, згідно з ст. 516 ЦКУ рекомендуємо повідомити боржника. А саме у вигляді письмового повідомлення про відступлення права вимоги новому кредиторові і в цьому повідомленні визначити грошову вимогу, яка підлягає виконанню, а також назвати нового кредитора, якому має бути здійснений платіж (додатково див. ст. 512-519 ЦКУ).

Наприклад, загальна сума поворотної фіндопомоги (далі, ПФД) у Боржника становить 100 тис грн. Відступлено право вимоги:

- первинний кредитор:

• Дт 377 Кт 377/Б = 100 тис грн - відступлено право вимоги;
• Дт 311 Кт  377    = 100 тис грн - отримано кошти від нового кредитора;

- новий кредитор:

• Дт 377 Кт 685 =  100 тис грн - відступлено право вимоги;
• Дт 685 Кт 311 = 100 тис грн - оплачено згідно договору первинному кредитору;
• Дт 311 Кт 377 = 100 тис грн - отримано кошти від боржника.

Чи зобов'язаний новий кредитор розраховуватись в процесі отримання коштів від боржника з первісним кредитором? Такої прямої вимоги не має, тому слід керуватись умовами договору про відступлення права вимоги. 

Які податкові наслідки для нового кредитора якщо боржник припинить діяльність або його визнають банкрутом? У цьому питанні слід звернути увагу на норми ст. 519 ЦКУ, щодо відповідальності первісного кредитора у зобов'язанні. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. 

За умовами ситуації відступається право на вимогу щодо поворотної фіндопомоги. Відповідно до п. 4 П(С)БО 13 одним із видів фінансових активів є грошові кошти та їх еквіваленти.

Отже, якщо за дебіторською заборгованістю (заборгованість у нового кредитора відображається за Дт 377) очікується отримання коштів, таку заборгованість називають поточною дебіторською заборгованістю, яка є фінансовим активом. Відповідно до П(С)БО 10 поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, є сумнівним боргом.

А безнадійною дебіторською заборгованістю, буде поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Згідно з п. 11 П(С)БО 10 виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати.

Облік величини резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». За кредитом рахунка 38 відображається створення резерву сумнівних боргів (нарахування) у кореспонденції з субрахунком 944 «Сумнівні та безнадійні борги» (п. 10 П(С)БО 10). Списання сумнівної заборгованості відображається за дебетом рахунка 38 у кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості.

Якщо новий кредитор є платником податку на прибуток, який визначає фінрезультат до оподаткування з урахуванням різниць, слід врахувати п. 139.2 ПКУ, у цьому випадку фінрезультат до оподаткування підлягає певному коригуванню.

Згідно з пп. “з” пп. 14.1.11 ПКУ безнадійною заборгованістю, зокрема є  заборгованість, у разі ліквідації боржника або заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку.