Запитання: Зараз в Україні в багатьох закладах громадського харчування надають послугу «Cork fee» або «пробковий збір», яка передбачає сервісне обслуговування відвідувачів, які приносять алкогольні напої із собою. За цю послугу відвідувач сплачує закладу за кожну відкриту ним пляшку. Чи дозволяється надавати такі послуги чинним законодавством і як їх правильно оформляти? Чи потрібно проводити оплату за такі послуги через РРО?
Відповідь:
Дійсно, зараз в окремих ресторанах та кафе (закладах громадського харчування) надається така послуга як "cork fee". Це коли за певну плату відвідувачам кафе відкривають пляшку алкоголю, яку вони принесли із собою. Ця плата може бути або фіксованою, або в залежності від вартості алкоголю, від суми в чеку, за іншим розрахунком.
При цьому слід враховувати, що п. 3.8 Правил №219 замовнику (тобто, клієнту, відвідувачу закладу) забороняється приносити до закладу (підприємства) ресторанного господарства продовольчу сировину, харчові продукти, у тому числі алкогольні та безалкогольні напої, а також залучати сторонніх осіб до приготування страв. Однак, цю заборону, як бачимо, встановлено для відвідувачів, а не для закладу, отже, формально надавати таку послугу не заборонено (до того ж, наразі важко назвати, який саме орган має контролювати виконання зазначеної заборони). Відтак, кожен заклад має право самостійно визначитись з порядком надання такої послуги (у прейскуранті цін тощо) з надання повної інформації про неї відвідувачам закладу (споживачам послуги).
Зрозуміло, що за ту продукцію, яку реалізує заклад громадського харчування, він несе відповідальність, зокрема, і щодо якості такої продукції. Але в зазначеному випадку оформлення реалізації алкогольного напою не буде. Тому відвідувач, який користується цією послугою, повинен розуміти, що заклад не нестиме відповідальність за вжитий ним таким чином алкоголь (хіба що відвідувач доведе, що послуга була надана неякісно і саме неправильно відкриття пляшки призвело до псування алкогольного напою).
Наостанок нагадаємо, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, зокрема, особам, які не досягли 18 років (ст. 15-3 Закону “України від 19.12.95 р. №481/95-BP). Тому, на нашу думку, хоча це й не заборонено прямо, надавати зазначену у запитанні послугу неповнолітнім не варто (про це слід вказати у правилах її надання).
Щодо необхідності проведення такої послуги через РРО, то тут діють загальні правила.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Заклади громадського харчування здійснюють розрахунки із відвідувачами, як правило, за готівку або за допомогою платіжних карток. Отже, і надані послуги, і продану продукцію, зокрема, і алкогольні напої, вони зобов’язані проводити через РРО. При цьому для таких закладів – юросіб не працює пільга, встановлена п. 1 ст. 9 Закону про РРО. А ФОП, які працюють в цій сфері, повинні пам’ятати, що пільга щодо застосування РРО, встановлена п. 296.10 ПКУ, працює тільки для "єдинників" і має обмеження. ФОП – "єдинники" не можуть торгувати підакцизними товарами (алкогольними напоями), крім роздрібного продажу столових вин. А незастосування РРО ФОП 2 та 3 груп платників ЄП обмежене обсягом отриманих ними доходів протягом календарного року – в 1 млн грн. Перевищення цього обсягу вимагає застосування РРО з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.
