Нерухомість, збудована фермерським господарством, реєструється на господарство, а не на його голову

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 19.06.2003 р. №973-IV “Про фермерське господарство” фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство діє на основі Статуту, де зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України (ч. 4 ст. 1 Закону України “Про фермерське господарство”).

Відповідно до ст. 16 Закону №973  фермерське господарство має право споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди на належних йому, його членам на праві власності земельних ділянках відповідно до затвердженої документації із землеустрою та містобудівної документації у встановленому законом порядку. Будівництво на орендованій земельній ділянці житлових будинків, господарських будівель та споруд фермерське господарство - орендар погоджує з орендодавцем.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (ст. 19 Закону № 973).

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом (ч. 1, 3 ст. 20 Закону № 973).

При цьому, слід враховувати, що член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства (ч. 6 ст. 20 Закону № 973).

Таким чином, закон надає право будувати будівлі, споруди на земельних ділянках, які належать членам ФГ, проте визнає право власності на них саме за ФГ, а не за його членами. Останні отримують такі будівлі, споруди лише у разі припинення чи ліквідації ФГ в порядку передбаченому Статутом ФГ.

Тому, на нашу думку, якщо нежитлові будівлі, споруди будуються за рахунок коштів ФГ, навіть на землях одноосібного власника та засновника такого ФГ, вони можуть бути оформлені виключно на таке ФГ, а не на його засновника. Оскільки такий засновник не може бути власником складу, спорудженого ФГ, то внести такий склад до статутного капіталу ФГ також неможливо.

Оскільки витрати з будівництва складу несе ФГ, то в разі якщо воно зареєстроване платником ПДВ, воно матиме право на податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченого в ціні будівельних робіт та матеріалів, на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих на ФГ постачальниками.