Відеспостереження в магазині — за згодою працівника

Стаття 32 Конституції України передбачає, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до п. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію" під конфіденційною інформацією розуміється інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 307 ЦКУ фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.

Що говорить про таку зйомку трудове законодавство?

Багато фахівців з трудового права вважають, що відеозйомка трудового процесу – це одна з умов праці, з якими, серед інших, працівник має бути ознайомлений при прийомі на роботу. Причому наголосимо, що ч. 1 ст. 29 КЗпП України зобов’язує роботодавця роз'яснити працівникові його права і обов'язки, ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, що не вимагає підтвердження цього факту окремою розпискою. Достатньо лише отримати підпис працівника на відповідному документі.

Водночас, коли ми говоримо саме про умови праці, тут  ч. 1 ст. 29 КЗпП України прямо вимагає проінформувати працівника під розписку. Іншими словами, якщо в документі, де будуть наведені умови праці, зокрема, йдеться про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, про можливі наслідки їх впливу на здоров'я, про права на пільги та компенсації, а також й про відеозйомку на робочому місці, його згода на зйомку має бути виражена письмово.

Отже, Кодекс законів про працю встановлює особливі умови надання письмової згоди на відеозйомку, але це стосується саме робочого місця.

Відсутність окремої письмової згоди працівника на відеозйомку на робочому місці, говорить на користь протиправних дій з боку роботодавця. Принаймні, таку зйомку не можна буде долучати в якості доказів проступків чи інших протиправних дій працівника, наслідки щодо вчинення яких передбачені Кодексом законів про працю, як незаконно здобутих.

Але в запитанні йдеться про скільки про зйомку за робочими місцями, скільки про зйомку в магазині (супермаркеті, гіпермаркеті тощо) в цілому, під яку потраплятимуть не тільки працівники під час трудового процесу, а і решта фізосіб. А цю частину відео зйомки трудове законодавство не регулює.

Щодо зйомки непрацівників або працівників, але не в робочий час чи під час відпочинку

Звісно, визначити, коли працівник перебуває у трудовому процесі, а коли ні, за місцем його знаходження в той чи інший час, важко. Термін “робоче місце” визначене як місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності. ГОСТ 12.1.005-88. (Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені Постановою Мінпраці від 01.09.92 р. №41, але не зареєстровані в Мін'юсті).

Але що для певного працівника є робочим місцем, для решти фізосіб - звичайне громадське місце. Чітке визначення термінів “громадське місце” та “робоче місце” на законодавчому рівні наведені лише у Законі України від 22.09.2005 р. №2899-IV “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення”.

Громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Робоче місце - простір, відведений у будівлі чи споруді для перебування працівника в процесі трудової діяльності.

Увага! Цікавим є факт, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2004 р. у справі "Ганновер проти Німеччини" було висловлено позицію, що людина має право на захист власних інтересів приватного характеру навіть у публічних та громадських місцях (поза офіційно визначеним робочим місцем — Авт.), де така особа перебуває у зв'язку із виконання офіційних (трудових — Авт.) обов'язків.

Таким чином, фактично, не залежно від того, де відбувається відеозйомка — у громадському чи робочому місці, якщо працівник перебуває у цьому приміщенні у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків, то на проведення такої відеозйомки працівник має надати окрему згоду. І того ж самого вимагає, як зазначено вище, ЦКУ для зйомки не працівників, або працівників, які під час проведення зйомки не перебувають у трудовому процесі.

Водночас, приписи ст. 307 ЦКУ загально тлумачиться так, що така згода фізичних осіб може бути виражена будь-яким шляхом (не письмово!), зокрема, кивком голови, згодою, наданою усно, поведінкою особи, що засвідчує її бажання (згоду) на відеозйомку. Тому, на нашу думку, якщо при вході в магазин чи супермаркет відвідувач чи споживач бачить відповідне застереження про проведення відеозйомки, але заходить до приміщення, то слід вважати, що такий відвідувач чи споживач надав згоду на проведення відеозйомки та належним чином попереджений про її здійснення.

Але щодо працівників керівнику (адміністратору) магазину чи супермаркету слід прийняти наказ, в якому зазначити про необхідність внесення змін до Правил внутрішнього трудового розпорядку. До цих правил внести пункт про наявність встановлення та функціонування систем відеоспостереження на території магазину чи супермаркету з переліком приміщень, де відповідні камери будуть встановлюватись з розміщенням у них відповідних попереджувальних табличок, у т.ч. й на вході до магазину, можна також визначити й дату початку функціонування.

Зверніть увагу: в цьому переліку слід окремо зазначити всі приміщення, у т.ч. вбиральні, роздягальні, інші місця особистого користування, де відеозйомку здійснювати заборонено.

Можна у цьому ж наказі вказати про покладення на відповідну особу обов’язку узяти в кожного працівника (відділу, структурного підрозділу тощо) згоду на проведення відеозйомки, проте попередити працівників, що це є умови праці.

Оскільки ми говоримо про умови, то за загальним правилом, про істотні зміни умов праці слід попередити працівників за два місці. Перелік істотних умов праці наведений у ч. 3 ст. 32 Кодексу законів про працю. І хоча цей перелік не вичерпний, все ж вважати проведення відеозйомки зміною істотних умов праці не можна. Тож, якщо працівник не надасть таку згоду, звільнити його з роботи за п. 6 ч. 1 ст. 36 КзпП роботодавець немає права.

Наприкінці нової редакції Правил внутрішнього трудового розпорядку достатньо отримати лише підпис працівників. А ось щодо Наказу про становлення системи відеоспостереження, то додаток до цього наказу має містити не лише підпис, а й запис про згоду на здійснення відеозйомки на території магазину (супермаркету).