Документи, що підтверджують отримання доходу у підприємця

Відповідно до п. 177.2 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Однак, мати документальне підтвердження потрібно не тільки витрат, але й доходів. Це випливає із загальної норми п. 44.1 ПКУ. Так, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом другим цього пункту.

Таким чином, підпримець на загальній системі оподаткування має документально підтверджувати не тільки витрати, але й доходи.

Але водночас вести бухгалтерський облік такий підприємець не зобов’язаний (адже на нього не поширюється дія Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996 (далі — Закон №996). А доходи при реалізації товарів в підприємця на загальній системі оподаткування виникають за датою надходження коштів від покупця. Отже, первинні документи для обліку доходів у такого підприємця оформлюються в залежності від форми проведених із покупцем розрахунків. 

Якщо розрахунки безготівкові, то таким документом, як правило, є банківська виписка. Якщо покупець розрахувався карткою, то первинним документом є, як правило, фіскальний чек РРО.  

На практиці підприємці оформлюють видаткові накладні, коли укладаються письмові договори на продаж (поставку) товарів із юридичними особами/приватними підприємцями або із звичайними фізособами. Розрахунки за такими операціями проводять безготівковим шляхом.

Адже у такому випадку факт передачі товару дійсно зможе підтвердити лише накладна. До речі, перевірка паспорту при такій передачі не буде зайвою (як і внесення даних про наданий паспорт в видаткову накладну). Адже, якщо за товаром прийшла та особа, яка за нього заплатила, паспорту буде достатньо. А як бути, якщо прийшла інша особа і без довіреності? Категорично не радимо в такому випадку вірити на слово і віддавати товар. Навіть внесення реквізитів паспорту такої особи до видаткової накладної не є підтвердженням того, що цій особі покупцем було доручено такий товар отримати. 

В рештах випадків, тобто коли домовленість щодо продажу товару із суб'єктами господарювання (як юрособами, так і підприємцями) або не суб'єктами господарювання (населенням) усна, а розрахунки відбуваються на місці (як готівкою, так і за допомогою платіжних карт), то офорлювати видаткову накладну не потрібно. Для цього є товарний чек.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95 (далі – Закон №265) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) під час продажу товарів (надання послуг), зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар (послугу), розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Під розрахунковою операцією розуміють приймання від покупця готівки, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівки за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати у безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів до банку покупця.

А розрахунковий документ, своєю чергою, — це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених Законом №265, зареєстрованим у встановленому порядку касовим апаратом або заповнений вручну (абз. 15 ст. 2 Закону №265).

Таким чином, у разі здійснення готівкових розрахунків за допомогою платіжних карт підтвердження факту продажу товару та отримання плати за такий товар як від підприємців, так і від населення, є звичайний товарний чек, що має всі обов'язкові реквізити, визначені законодавством для розрахункового документа.

Як складається видаткова накладна

Форму видаткової накладної не затверджено. Однак є Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма №М-11), затверджена наказом Мінстату від 21.06.1996 р. №193. Зазвичай саме цей документ беруть за зразок для розроблення видаткової накладної.

В наказі Мінстату немає чітких вказівок щодо зазначення покупця в цій формі (зрозуміло тільки, що ця форма передбачає можливість відвантаження товарів покупцю через іншу, довірену особу, а отже, зазначати в такому випадку в накладній треба обох). Немає і такого обов’язкового реквізиту, як дані про довіреність або паспортні дані покупця. Звичайні норми щодо оформлення видаткової накладної як первинного документу для ФОП не працюють, адже, як зазначалося вище, він не зобов’язаний вести бухгалтерський облік і оформляти первинні документи (такі, як видаткова накладна). 

Але, якщо вже видаткова накладна оформлюється, щоб в майбутньому не виникало питань із тим, на кого саме вона оформлялася і хто її підписав від імені покупця, варто вказати в ній не тільки ПІБ одержувача, і те, на підставі чого продавець дізнався, що це саме він, а й дані паспорту або довіреності.