Оподаткування операції з залучення коштів від іншої особи логічно залежить від шляху, яким відбулося таке залучення. А спосіб залучення коштів напряму залежить від того, чого бажають і на що згодні обидві сторони цього процесу.
Якщо директор (а часто ним буває засновник підприємства) згоден сплатити з суми таких коштів податок (платити буде підприємства і це буде або податок на прибуток, або єдиний податок) і не вимагає повернення таких коштів, то такі кошти можна залучити за договором дарування або надання безповоротної фінансової допомоги. Обидва випадки не забороняють як дарувати, так і допомагати готівковою іноземною валютою. І для виконання договору дарувальник (особа, яка надає допомогу) можуть зарахувати таку валюту на валютний рахунок підприємства, без її оприбуткування в касі підприємства.
Для підприємства такі кошти будуть доходом, які слід буде відобразити за кредитом субрахунку 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів». Таким чином, для платників податку на прибуток ці кошти збільшать фінансовий результат до оподаткування, а для платників єдиного податку – оподаткований дохід, у місяці їх отримання.
Якщо ж директор є звичайним працівником і жодного іншого відношення до підприємства не має, та й не згоден подарувати власні кошті підприємству, на якому працює, то договір повинен містити обов’язок від підприємства кошти повернути. А тут вже небагато варіантів, найбільш поширені - це кредит або позика. Кредит передбачає сплату процентів, а тому їх надавати в Україні серед резидентів мають право тільки особи, які мають відповідну ліцензію. Тож, залишається позика. Позика, кошти якої також не потрапляють до оподаткованого доходу боржника до спливу строку позовної давності або анулювання боргу за рішенням позикодавця (тобто, протягом часу, доки існує обов’язок її повернути).
І усе б начебто добре, але наразі немає сталої позиції щодо того, чи може резидент надавати іншому резиденту позику в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії НБУ. Не менш сумнівним є наразі і інше питання, а чи може (без сплати штрафних санкцій) боржник повертати таку отриману позику саме в іноземній валюті.
Щоб не сперечатися із податківцями та запобігнути потенційних суперечок в суді, пропонуємо третій варіант – посередницький договір. Якщо укласти із фізособою договір доручення, за яким вона придбає для підприємства необхідний товар і оплатить його власною валютою, то у підприємства виникне обов’язок витрати, понесені такою фізособою (зокрема, щодо оплати товару) відшкодувати (ще й заплатити такій фізособі певну винагороду, яку в цьому разі можна вважати платою за користування чужими коштами). Як саме відшкодувати, в гривні за певним курсом або в еквіваленті до курсу іноземної валюти на дату виплати, можна узгодити в договорі. Податковий облік за таким договором буде звичайним обліком операцій за договорами доручення.
Єдина проблема це те, що у випадку, який розглядається в запитанні, фізособа є директором такого підприємства, і, звісно, не може представляти обидві сторони. Але ця проблема виникне і при укладанні договору позики, тому сторонам доведеться вирішувати, хто буде підписувати такий договір (або інший працівник від підприємства, або договір укладатиметься, наприклад, з дружиною директора).
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись