• Посилання скопійовано

Підтвердження витрат на організацію доставки відправлень: чи потрібна ТТН?

Компанія А надає компанії В послуги з формування та організаці доставки відправлень за допомогою власного транспорту і кур’єрів та із залученням перевізників. Чи потрібна компанії В ТТН для підтвердження витрат на організацію доставки відправлень, адже зазначена послуга не є послугою перевезення вантажу?

Запитання: Компанія А (основний КВЕД діяльності - 53.20 - Інша поштова та кур’єрська діяльність) надає компанії В послуги з формування (зваження, пакування) та організаці доставки відправлень за допомогою власного транспорту і кур’єрів та із залученням перевізників. Чи потрібна компанії В ТТН для підтвердження витрат на організацію доставки відправлень, адже зазначена послуга не є послугою перевезення вантажу?

Відповідь: Законодавством України товарно-транспортна накладна (далі – ТТН) передбачена як документ транспортного обліку. Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. №363 (далі – Правила №363), товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з п. 8.26 Правил №363 вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених ТТН на навантажений або вивантажений вантаж. Відповідно до п. 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є ТТН. 

Таким чином, ТТН обов’язково складається при здійсненні перевезення вантажів автомобільним транспортом, тобто є документом для учасників транспортного процесу (вантажовідправника, вантажоодержувача, перевізника). Разом з тим, як зазначено у преамбулі Правил №363, ними не регламентуються перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами. Таким чином, перевезення пошти має здійснюватися в окремому від перевезення вантажів порядку та окремо документуватись. При наданні поштових послуг ТТН не є обов’язковою, а отже, як правило, не складається.

Статтею 1 Закону України від 04.10.2001 р. №2759-III «Про поштовий зв’язок» передбачено, що послуги поштового зв'язку – це продукт діяльності оператора поштового зв'язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів, а оператор поштового зв'язку (оператор) – це суб'єкт підприємницької діяльності, який у встановленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку. Відтак, першою умовою застосування відповідного документального оформлення доставки товару є визначення статусу особи, яка здійснює доставку. Оскільки основним КВЕДом діяльності підприємства А є 53.20 – «Інша поштова та кур’єрська діяльність», то вважаємо, що діяльність такого підприємства підпадає під юрисдикцію саме Закону України від 04.10.2001 р. №2759-III «Про поштовий зв’язок».

Згідно з п. 94 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. №270, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування, що й було зроблено.

Разом з тим, зазначимо, що конкретного документа, який підтверджує факт передачі поштового відправлення від оператора поштового зв’язку одержувачу, чинним законодавством не передбачено. Тому вважаємо, що для документального підтвердження господарських операцій в даному випадку підприємство користуватись положеннями Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема ч. 2 ст. 9 цього Закону передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми); 

- дату і місце складання; 

- назву підприємства, від імені якого складено документ; 

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; 

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У практиці поштового зв’язку такими документами можуть бути накладна, акт приймання-передачі або інший документ. Головна умова – дотримання всіх обов’язкових для первинного документа реквізитів.

Увага!

Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook

Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!

Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.

Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс

Передплатити

Автор: Дрючин Дмитро

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Держрегулювання/Інше

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі консультації рубрики «Інше»