Як визначити звичайну ціну для оренди транспортного засобу?

Чому виникло питання?

Ризики заниження рівня звичайної ціни:

ПДВ - база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених послуг не може бути нижче звичайних цін (п. 188.1 ПКУ). Якщо нижче платник має нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ на суму перевищення.

ПДФО, ВЗ - індивідуальна знижка є додатковим благом для фізичної особи, що оподатковується (п. «е» пп. 164.2.17 ПКУ). ТОВ потрібно буде утримати ПДФО та ВЗ з суми знижки.

Ідентифікуємо поняття

Відповідно до пп. 14.1.71 ПКУ звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. 

В свою чергу, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 ПКУ).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як (пп. 14.1.80 ПКУ):

• фізичні характеристики;
• якість та репутація на ринку;
• країна виробництва (походження);
• виробник.

Однорідні (подібні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними

Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки (пп. 14.1.131 ПКУ):

• якість та ділова репутація на ринку;
• наявність торговельної марки;
• країна виробництва (походження);
• виробник;
• рік виробництва;
• новий чи вживаний;
• термін придатності.

Тобто, платник самостійно визначає ціну оренди і зазначає її в договорі. Звичайно вона має бути економічно обґрунтованою. Так як мета підприємництва - отримання доходу.

Як обґрунтувати звичайну ціну?

Якщо  при перевірці виникають сумніви, то  фахівці ДПС повинні довести, що договірна ціна не відповідає ринковій. Проте на практиці першочергово платник має «запевнити» податківців, що ціна є ринковою.

Тобто орендодавцю потрібно:

• провести моніторинг ринку. Зібрати дані з пропозицій транспортних і логістичних компаній, що здають в оренду аналогічні вантажівки. Порівнювати за маркою, роком випуску, вантажопідйомністю, технічним станом;
• проаналізувати оголошення та пропозиції. Переглянути сайти оренди та транспортні біржі. Зафіксувати середні ринкові ставки та порівняти з ціною договору. Або якщо ще не визначилися, то обрати ціну в межах ринку і зафіксувати в договорі оренди
• задокументувати. Зберігати скріншоти сайтів, копії комерційних пропозицій. Оформити внутрішню довідку про рівень ринкових цін на дату договору.

За необхідності можна звернутися до Держстату щодо середніх цін чи подати запит до ТПП.

Тож тут платник вже самостійно визначає ціну аналізуючи ринок,  та спосіб її підтвердження з урахуванням фінансових можливостей орендаря.

Висновок:  Орендна плата, зафіксована в договорі, вважається звичайною ціною, поки ДПС не доведе зворотне. Однак, враховуючи ризики щодо донарахування ПДВ та ПДФО і ВЗ, якщо орендарем буде фізична особа, для захисту своїх інтересів у разі перевірки, ТОВ доцільно завчасно обґрунтувати ціну через аналітику ринку, внутрішні документи та відкриті джерела.