Навіть якщо нематеріальний актив назвати в обліку «Веб-сайт», не усі витрати на його створення сформують його первісну вартість

В сучасних умовах бізнесу для знаходження потенційних покупців без створення сайту мало хто працює. Визначення терміну веб-сайт зустрічається лише у наказі Держкомітету зв'язку та інформатизації України, це: “сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет”. 

Для реалізації розробки сайту підприємство несе певні витрати: послуги зі створення веб - сторінки, реєстрація домену, просування, підтримки сайту, послуги розміщення даних сайту на сервері іншого СГД (хостінг), тощо. 

Для створення сайтів, компанії звертаються до сторонніх веб – фахівців (розробників, дизайнерів, верстальників, програмістів тощо) або створюють сайт самотужки. Відповідно у процесі створення виникає питання: понесені витрати є витратами операційної діяльності чи підприємство створює нематеріальний актив (далі, НА)? Для цього враховується ряд чинників. Так, відповідно до П(С)БО 8 (2) аналізуються ознаки НА. Зокрема, якщо одночасно виконуються наступні умови (п. 4, 6, 7 П(С)БО 8):

1) підприємство  має намір, технічну   можливість   та   ресурси   для   доведення активу  до  стану,  у  якому  він  придатний  для реалізації або використання;

2) актив може бути ідентифікований (вартість може бути достовірно визначена);

3) є імовірність отримання майбутніх економічних вигід;

4) йдеться про немонетарний  актив,  який  не  має матеріальної  форми  та може бути ідентифікований.

В такому випадку понесені витрати на створення формують первісну вартість нематеріального активу. 

Одразу зазначимо, що навіть якщо створений НА і назвати в обліку «Веб-сайт», не усі витрати на його створення і доведення до стану, в якому він придатний до використання сформують його первісну вартість. Оскільки, виходячи з груп НА, зазначених у п. 5 П(С)БО 8, такий НА може належати до авторських прав та суміжних з ним прав. Так, витрати на просування сайту та його дослідження (тестування) не є НА, а отже, належать до витрат звітного періоду в якому були понесені.

Згідно з ч. 1 ст. 433 ЦКУ та ст. 8 Закону про авторське право (3), веб-сайт може належати до об'єктів права інтелектуальної власності (авторського права) в частині витрат на створення його унікального контенту, дизайну та  комп'ютерних програм, які було створено спеціально для функціонування такого веб-сайту. Якщо на сайті розміщено звичайну інформацію у вигляді каталогів товарів і така комерційна пропозиція не має ознак творчої праці автора, тоді не коректно стверджувати, що ця інформація є об'єктом права інтелектуальної власності. Отже, в частині витрат на створення сайту, об’єктом авторського права можуть бути не усі витрати, а лише ті, які було спрямовано на створення нових і унікальних творів, при цьому вони не використовуються їх власником окремо від такого веб-сайту (інакше такі твори доведеться обліковувати як окремі об’єкти авторського права). 

Нагадаємо, якщо веб-сайт було створено працівниками підприємства (в тому числі фізособами, яких було найнято на підставі цивільно-правового договору) на замовлення (за розпорядженням) роботодавця, то, згідно з п. 2 ст. 16 Закону про авторське право, виключне майнове право на службовий твір (веб-сайт) належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (або цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем). У разі, якщо на створення веб-сайта було укладено цивільно-правовий договір зі сторонньою організацією, то треба простежити за тим, щоб у ньому була передбачена передача підприємству-замовнику виключні майнові авторські права (ст. 31 Закону про авторське право).

За користування доменним ім’ям сплачуються реєстраційний внесок. Чи відноситься до первісної вартості НА у вигляді сайту створення доменного імені? Як правило, компанії сплачують абонплату за користування доменним іменем, і такі суми належать до витрат. У цьому випадку у бухобліку використовується рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів", який призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. Витрати визнаються шляхом систематичного розподілу між відповідними звітними періодами. Аналогічно  відображаються витрати у податковому обліку. Відповідно до п. 138.5 ПКУ такі витрати визнаються витратами того періоду, в якому вони були здійсненні згідно правил ведення бухобліку. Понесені витрати у вигляді абонплати за користування доменним іменем відносяться до складу витрат на збут, як витрати що пов'язані з реалізацією товарів (робіт, послуг) підприємства.  

Хостинг, це виділення місця на вінчестері серверу іншого СГД під дані вашого веб-сайту. Цю послугу надають як Інтернет-провайдери, так і компанії, що спеціалізуються на наданні послуг хостингу. Такі послуги можуть надаватися разом із послугами з підтримки та обслуговуванню веб-сайту. Вартість таких послуг, як в бухгалтерському так і в податковому обліках, відображаються у складі витрат у періоді нарахування, що повинно підтверджуватись первинними документами.

Приклад. Підприємство — платник ПДВ прийняло рішення створити веб-сайт. Наказом керівника встановлено термін використання сайту — 5 років, на програмний комплекс якого було витрачено 12000,00 грн (у т. ч. ПДВ 2000,00 грн). Підтримка та оновлення контенту (який надається провайдером) веб-сторінки щомісяця становлять 400,00 грн без ПДВ, абонплата на квартал за користування доменним іменем становить 90,00 грн без ПДВ. Відображення в обліку операцій за умовами прикладу показано у таблиці. Згадані витрати були понесені підприємством протягом одного місяця.