«Витрати плюс» є одним із методів, за яким здійснюється встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств (пп. 39.3.1.3 ПКУ).
Відповідно до пп. «б» пп. 39.3.2.5 ПКУ під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій можуть бути використані фінансові показники, які забезпечують встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки», зокрема, валова рентабельність собівартості, що визначається як відношення валового прибутку до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг).
При цьому показники рентабельності для ст. 39 ПКУ визначаються на підставі даних бухобліку та фінзвітності, відображених за НП(С)БО або М(С)БО та М(С)ФЗ, з відповідним коригуванням для забезпечення зіставності показників (пп. 39.3.2.6 ПКУ).
Метод «витрати плюс» полягає у порівнянні валової рентабельності собівартості продажу товарів (робіт, послуг) у контрольованій операції з аналогічним показником рентабельності у зіставних неконтрольованих операціях (пп. 39.3.5.1 ПКУ).
Відповідність умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» визначається за допомогою застосування методу трансфертного ціноутворення, який найбільш доцільний до фактів та обставин здійснення контрольованої операції.
Найбільш доцільний метод трансфертного ціноутворення обирається з урахуванням критеріїв, передбачених пп. 39.3.2.1 ПКУ:
- доцільності обраного методу відповідно до характеру контрольованої операції, що визначається, зокрема, на основі результатів функціонального аналізу контрольованої операції (з урахуванням виконуваних функцій, використовуваних активів і понесених ризиків);
- наявності повної та достовірної інформації, необхідної для застосування обраного методу та/або методів трансфертного ціноутворення;
- ступеня зіставності між контрольованими і неконтрольованими операціями, включаючи надійність коригувань зіставності, якщо такі застосовуються, які можуть використовуватися для усунення розбіжностей між такими операціями.
Платник податку з урахуванням зазначених критеріїв використовує будь-який метод, який він вважає найбільш доцільним, однак у разі, коли існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни, і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни.
У разі коли з урахуванням таких критеріїв метод ціни перепродажу або метод «витрати плюс» та метод чистого прибутку або розподілення прибутку можуть застосовуватися платником податку з однаковою надійністю, застосовується метод ціни перепродажу або метод «витрати плюс».
Під час визначення діапазону рентабельності використовується інформація, встановлена пп. 39.3.2.8 ПКУ:
- про зіставні неконтрольовані операції згідно з пп. «а» пп. 39.5.3.1 ПКУ, що здійснені протягом звітного (податкового) періоду (року), у якому здійснена контрольована операція;
- про зіставних юросіб на підставі даних бухобліку та фінзвітності, відображених за НП(С)БО або МСФЗ, згідно з пп. «б» пп. 39.5.3.1 ПКУ за звітний (податковий) період (рік), у якому здійснена контрольована операція, або за декілька податкових періодів (років).
У п. 9 П(С)БО 23 зазначено, що за методом «витрати плюс» застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки.
Тому витрати на транспортування готової продукції покупцю відображаються у складі витрат на збут на підставі п. 19 П(С)БО 16.
Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) (абз. 2 п. 8 П(С)БО 21).
Виходячи з викладеного, витрати на транспортування готової продукції покупцю та відповідні курсові різниці щодо заборгованості постачальнику сировини не включаються при розрахунку валової рентабельності собівартості (при встановленні відповідності ціни контрольованої операції принципу «витягнутої руки» методом «витрати плюс»).
Під час використання декількох податкових періодів (років) розраховується середньозважене значення показника рентабельності для зіставної особи.
Щодо визначення діапазону рентабельності ДФС у ІПК від 31.01.2018 р. №365/6/99-99-15-02-02-15/ІПКт повідомляє, якщо при підготовці документації діапазон рентабельності було визначено з дотриманням вимог пп. 39.3.2.8 ПКУ із врахуванням загальних вимог щодо зіставності юросіб, додатковий перерахунок (оновлення) діапазону рентабельності проводити немає потреби.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити