Тимчасове розміщення пального у межах логістичного процесу: чи потрібна ліцензія? (аудіоверсія)

Акциз

Насамперед слід визначити статус такого товару з точки зору акцизного законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.141-1 ПКУ, пальне — це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 ПКУ.

До пального, зокрема, відносяться товари групи 2711 УКТ ЗЕД, у тому числі 2711 12, 2711 13, 2711 19. 

Таким чином, газові картриджі за кодом УКТ ЗЕД 271119 у металевих балонах масою 220 г підпадають під визначення пального у розумінні ПКУ. 

Відповідно до пп. 14.1.212 ПКУ, реалізація пального - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу, до акцизного складу пересувного, для власного споживання чи промислової переробки, будь-яким іншим особам. 

Отже, для цілей акцизного законодавства ключовим є саме факт фізичної передачі пального, а не:

• наявність права власності на товар; 
• строк перебування товару у особи; 
• транзитний характер операції. 

Абзацом 2 пп. 14.1.212 ПКУ прямо встановлено, що не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, крім операцій, що здійснюються виробниками такого пального.

В свою чергу, споживча тара - тара для товару (продукції), вартість якої є складовою частиною вартості такого товару (продукції) для кінцевого споживача (ч. 83 ст. 1 Закону №3817).

У наведеній ситуації газові картриджі перебувають саме у споживчій тарі об’ємом менше 5 літрів, а підприємство здійснює тимчасове транзитне розміщення та подальше перевантаження такого товару у межах логістичного процесу. 

Таким чином, операції з фізичного переміщення та тимчасового транзитного розміщення газових картриджів у споживчій тарі до 5 літрів не визнаються реалізацією пального у розумінні пп. 14.1.212 ПКУ.

Відповідно, у підприємства відсутній обов’язок:

• реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального; 
• реєструвати акцизний склад (п. "ґ" пп. 14.1.6 ПКУ); 
• складати акцизні накладні щодо таких операцій. 

Отримання ліцензії на зберігання

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №3817 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання за наявності:

• ліцензії на право зберігання пального; 
• ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. 

Ліцензія отримується на кожне місце зберігання пального ч. 2 ст. 28 Закону №3817.

При цьому ч. 3 ст. 28 Закону №3817 встановлено, що без отримання ліцензії зберігання пального допускається лише у місцях виробництва пального або місцях оптової чи роздрібної торгівлі пальним, на які вже отримано відповідну ліцензію.

Зберігання пального — надання послуг та/або діяльність, пов’язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (ч. 32 ст. 1 Закону №3817). 

Місце зберігання пального — об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування (ч. 48 ст. 1 Закону №3817).

Таким чином, визначення «зберігання пального» у Законі №3817 є достатньо широким та охоплює фактично будь-які операції з фізичного розміщення пального.

При цьому Закон №3817 не ставить необхідність отримання ліцензії у залежність від:

• строку зберігання; 
• обсягу пального; 
• кількості тари; 
• права власності на пальне. 

Тобто для цілей ліцензування ключовим є сам факт здійснення операцій із приймання, розміщення, навантаження чи видавання пального.

У наведеній ситуації підприємство здійснює діяльність за КВЕД 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту», який включає:

• експедицію вантажів;
• організацію перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом;
• організацію групових або індивідуальних відправлень вантажів (у т.ч. вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій);
• видачу й одержування транспортної документації та накладних;
• діяльність митних брокерів;
• діяльність суднових брокерів і агентів з фрахтування місць для авіаційних вантажних перевезень;
• посередництво з фрахту вантажного місця на судні або в літаку;
• вантажно-розвантажувальні роботи, наприклад, тимчасове пакування задля збереження вантажу під час транзитних перевезень, перепакування, вибірковий контроль та зважування вантажу тощо.

Разом з тим у запиті прямо зазначено, що підприємство надає послуги тимчасового зберігання товару на складі строком від 24 до 100 годин.

З огляду на широке визначення поняття «зберігання пального» у Законі №3817, формально:

• приймання газових картриджів; 
• їх розміщення на складі; 
• подальше навантаження та видавання є діяльністю зі зберігання пального. 

При цьому для виникнення обов’язку щодо отримання ліцензії не має значення:

• що пальне перебуває у споживчій тарі; 
• що підприємство не є власником товару; 
• що зберігання має тимчасовий або транзитний характер; 
• який саме обсяг пального перебуває на складі. 

Отже, якщо виходити виключно з формального визначення «зберігання пального» у Законі №3817 та фактичного здійснення операцій із розміщення і видавання пального, контролюючий орган може дійти висновку про необхідність отримання ліцензії на право зберігання пального.

Звертаємо увагу, що прямого звільнення для тимчасового транзитного розміщення пального у межах транспортно-експедиторської діяльності Закон №3817 не містить.

Саме тому з огляду на ризики застосування штрафних санкцій та відсутність чіткого нормативного розмежування між логістичним транзитним розміщенням товару і діяльністю зі зберігання пального, з даного питання доцільно звернутися за отриманням індивідуальної податкової консультації.

Висновки

• Тимчасове розміщення та переміщення газових картриджів у споживчій тарі до 5 л не є «реалізацією пального» за ПКУ, тож немає обов’язку реєструватися платником акцизу, реєструвати акцизний склад чи складати акцизні накладні;
• Для цілей Закону №3817 будь які операції з приймання, розміщення, навантаження та видавання пального формально вважаються «зберіганням пального», причому вимога ліцензії не залежить від строку, обсягу, тари чи права власності;
• Через широке визначення «зберігання пального» і відсутність спеціального звільнення для тимчасового транзитного розміщення існує ризик, що контролюючий орган вимагатиме ліцензію, тому доцільно звернутися за індивідуальною податковою консультацією для мінімізації штрафних ризиків.