Чи потрібно оформляти ліцензію на зберігання пального виключно для потреб власного споживання на паливозаправник?

Відповідно до Закону №3817-IX, який набув чинності з 01.01.2025 р.: 

• зберігання пального - надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (пп. 32 ст. 1 Закону №3817);
• місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об'ємом до 60 літрів включно), які належать суб'єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб'єктом господарювання (пп. 49 ст. 1 Закону №3817).

Зберігання пального виключно для потреб власного споживання здійснюється на підставі відповідної ліцензії (п. 24 ст.41 Закону №3817).

На кожне місце зберігання пального у стаціонарних резервуарах має бути наявна ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (п.7 ст. 44 Закону №3817).

Законом №3817 не встановлено окремих застережень щодо місткості, розміщення, характеристик обладнання та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального. 

Враховуючи вищевикладене, транспортний засіб не є місцем зберігання пального в розумінні Закону №3817, тому видача ліцензій на право зберігання пального на транспортний засіб – паливозаправник не передбачено. При цьому ліцензію на право зберігання пального слід отримувати на кожне місце, на якому знаходиться паливозаправник, якщо він фактично використовується як стаціонарна ємність для зберігання пального. 

Світлана Яценко