Добровільне застосування РРО підприємцем - "єдиноподатником"

Пунктом 296.10 ПКУ передбачено, що РРО не застосовуються платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізособи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 грн.

Закон про РРО поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

То ж ПКУ надає лише звільнення від застосування РРО, а у тому випадку, якщо платник податку за власним бажанням вирішує застосовувати РРО (з переведенням його у фіскальний режим), то відповідно на нього поширюється дія закон про РРО. Згідно з ст. 2 Закону про РРО  місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Тож при використанні РРО на добровільній основі у фіскальному режимі все ж таки варто зважати на норми даного закону.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зазначало, що фізособа-підприємець зобов’язана проводити розрахункові операції за однаковим порядком на усіх структурних підрозділах. Податівці це пояснюють тим, що законодавством передбачені вимоги до платника податків – суб’єкта господарювання, а не до його структурних підрозділів. Отже, якщо підприємець прийняв рішення застосовувати РРО на одній із своїх торгових точок, він зобов’язаний застосовувати його і в інших своїх точках.

Однак, у тому випадку, якщо підприємець застосовує РРО без його переводу у фіскальний режим (у тому випадку якщо його застосування не передбачено), то будь-яких наслідків за відсутність РРО на всіх торгових точках не виникне, так як фактично такий підприємець застосовує РРО для власних облікових потреб.