Платіжні термінали для "єдинника" І групи: обов'язок з 2026 року

Відповідь на це питання можна знайти в матеріалах статті: Обов’язкові платіжні термінали для ФОП з 1 січня 2026 року: хто, коли та як має застосовувати?

Тож використовуючи матеріали цієї статті, наведемо відповідь нижче.

З початку 2026 року підприємці-єдинники першої групи зобов'язані забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків через встановлення платіжних терміналів. ​

Водночас варто зазначити, що голова профільного комітету Верховної Ради звертався до Кабінету Міністрів із пропозицією відтермінувати набуття чинності цією нормою для підприємців першої групи до завершення воєнного стану. Станом на момент публікації матеріалу офіційне рішення уряду з цього питання ще не прийнято, проте законодавець має час для внесення відповідних змін.​

Нормативну основу цієї вимоги складає Постанова КМУ №894, яка регулює порядок забезпечення безготівкових розрахунків при продажу товарів чи наданні послуг. Проте існують випадки, коли дія цієї постанови не поширюється на певних суб'єктів господарювання. 

Зокрема, звільнені від обов'язку використання терміналів підприємці, що провадять діяльність на територіях, які розташовані в районі ведення бойових дій, перебувають у тимчасовій окупації або в оточенні. Перелік таких адміністративно-територіальних одиниць визначається наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. У разі виключення території з цього переліку підприємці отримують тримісячний пільговий період, протягом якого можуть не застосовувати платіжні термінали.​

Відповідальність за ігнорування вимоги щодо забезпечення можливості безготівкової оплати передбачена одразу кількома нормативними актами. Податкові органи можуть накласти адміністративний штраф на підставі ст. 163-15 КУпАП, контроль за застосуванням якої здійснюється відповідно до ст. 234-2 цього ж Кодексу. За первинне виявлення такого порушення розмір санкції становить від 1 700 до 3 400 гривень, а якщо протягом року буде зафіксоване повторне порушення, штраф зростає до діапазону від 8 500 до 17 000 гривень.​

Крім того, Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів має право застосувати санкції за двома підставами. По-перше, згідно з пп. 12 ч. 1 ст. 23 Закону «Про захист прав споживачів», цей орган може накласти штраф у сумі 8 500 гривень за порушення прав споживачів. По-друге, ч. 1 ст. 155 КУпАП передбачає стягнення від 17 до 170 гривень за порушення правил торгівлі, контроль за дотриманням якої також покладено на цю службу відповідно до ст. 244-4 КУпАП. У найгіршому сценарії підприємець може отримати штрафи від різних контролюючих органів одночасно, що теоретично може скласти до 12 070 гривень за одне порушення, а при повторному виявленні протягом року — до 25 670 гривень і більше.​

Важливим аспектом є визначення доходу при використанні платіжних терміналів. Для підприємців-єдинників першої-третьої груп доходом вважається повна сума виручки, яка надійшла на поточний рахунок, при цьому датою отримання доходу є саме момент зарахування коштів. Якщо банківська установа утримує зі суми виручки комісійну винагороду за розрахункове обслуговування, дохід підприємця все одно визначається як повна сума виручки до вирахування банківської комісії. Це означає, що єдиний податок нараховується на всю суму надходжень без зменшення на розмір утриманої банком комісії.​

Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій, то попри обов'язок використання платіжних терміналів, підприємці першої групи єдиного податку зберігають звільнення від обов'язку застосовувати РРО або програмні РРО. Операції з оплати через термінал хоча й є розрахунковими операціями згідно зі ст. 2 Закону про РРО, але на підприємців першої групи не поширюється загальна вимога про реєстрацію таких операцій. 

Законодавство також не встановлює обов'язку з'єднання або поєднання касових апаратів із платіжними POS-терміналами, отже, відповідальність за використання незінтегрованого обладнання не передбачена.​

Окремо слід розглянути ситуацію з дистанційними розрахунками. Якщо підприємець здійснює продаж товарів або надає послуги дистанційно, наприклад, через інтернет-магазин з можливістю онлайн-замовлення, і при цьому приймає оплату виключно у безготівковій формі через надання реквізитів свого банківського рахунку у форматі IBAN, то така практика фактично вже відповідає вимогам Постанови №894 щодо забезпечення безготівкових розрахунків. У цьому випадку встановлення окремого платіжного терміналу не вимагається, оскільки безготівкові перерахування на IBAN не підпадають під визначення розрахункової операції за Законом №265, а отже, не потребують ні платіжного терміналу, ні касового апарату.​

Висновки:

• Підприємці на єдиному податку першої групи, які займаються торгівлею, зобов'язані з 1 січня 2026 року забезпечити можливість безготівкових розрахунків через платіжні термінали згідно з Постановою КМУ №894, хоча існує ініціатива про відтермінування цієї вимоги до завершення воєнного стану, рішення щодо якої ще не прийнято;
• Невиконання вимоги про встановлення терміналів тягне за собою фінансову відповідальність у вигляді штрафів від податкових органів за ст. 163-15 КУпАП (від 1 700 до 17 000 гривень залежно від кількості порушень) та від Держпродспоживслужби за Законом про захист прав споживачів і ст. 155 КУпАП, при цьому сумарна відповідальність може досягати понад 25 000 гривень;
• При використанні платіжних терміналів доходом єдинника першої групи вважається повна сума виручки включно з банківською комісією, при цьому підприємець залишається звільненим від обов'язку застосування РРО, а дистанційні розрахунки через IBAN прирівнюються до виконання вимог про безготівкові платежі без необхідності встановлення терміналу.