Чи може ФОП-«єдинник» відмовитись від РРО?

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону №265, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій або безготівковій формі, зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО (далі – ПРРО) QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Пунктом 6 ст. 9 Закону №265 визначено, що РРО та/або ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами – підприємцями платниками єдиного податку, які не застосовують РРО та/або ПРРО відповідно до ПКУ.

Відповідно до п. 296.10 ПКУ РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.

Норма, передбачена п. 61 підрозд. 10 розд. XX «Інші перехідні положення» ПКУ, щодо можливості незастосування РРО фізичними особами – підприємцями платниками єдиного податку другої – четвертої груп у разі не перевищення ними обсягу доходу 1000000 грн. протягом календарного року, має визначений період часу, а саме до 01.01.2021.

Оскільки відповідно до Закону  №1017-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо лібералізації застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку та скасування механізму компенсації покупцям (споживачам) за скаргами щодо порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій частини суми застосованих штрафних санкцій» у п. 61 підрозд. 10 розд. XX «Інші перехідні положення» ПКУ цифри і слова «01 квітня 2021 року» замінено цифрами і словами «01 січня 2022 року»; цифри і слово «1000000 гривень» замінено словами і цифрами «обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року», то до 01.01.2021 року діє норма щодо не перевищення обсягу доходу у 1000000 грн., а з 01.01.2021 року обсяг доходу не має перевищувати 220 розмірів мінімальних заробітних плат встановлених на 2021 рік.

Враховуючи зазначене, якщо обсяг доходу за 2020 рік фізичної особи – підприємця платника єдиного податку другої – четвертої груп перевищив 1000000 грн., то такий платник має застосовувати РРО або ПРРО при здійсненні готівкових розрахунків у обов’язковому порядку відповідно до норм ПКУ.

Пунктом 61 підрозд. 10 розд. XX «Інші перехідні положення» ПКУ визначено, що у разі перевищення фізичними особами – підприємцями платником єдиного податку другої – четвертої груп в календарному році обсягу доходу 1000000 грн., застосування РРО та/або ПРРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО та/або ПРРО починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єктам господарювання як платника єдиного податку.

Крім того, скасування реєстрації РРО та/або ПРРО є правом суб’єкта господарювання, яке приймається ним самостійно. У разі, якщо такий суб’єкт буде здійснювати діяльність, яка не передбачає обов’язковості застосування РРО та/або ПРРО відповідно до вимог ПКУ чи Закону №265, то у такому випадку можливо скасувати реєстрацію РРО та/або ПРРО і здійснювати діяльність виключно у безготівковій формі розрахунку за допомогою переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок, через установу банку або внесенням готівки через касу банку, використання банківських терміналів самообслуговування (ПТКС, що належать банкам).