Пунктом 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ.
Відповідно до пункту 63.3 ст. 63 ПКУ платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах, зокрема за місцезнаходженням юридичних осіб (основне місце обліку), відокремлених підрозділів юридичних осіб, а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів. Такі об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ.
Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Відповідно до пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 ПКУ оренда житлових приміщень – операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату.
Згідно з пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПКУ податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об’єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 пункту 170.1 (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар. При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди.
У разі надання в оренду об’єкта нерухомого майна або його частини повідомлення за ф. № 20-ОПП подається до контролюючих органів як власником нерухомого майна – орендодавцем, так і орендарем.
При цім потрібно враховувати такі особливості.
Якщо орендодавець здає в оренду однотипні об’єкти оподаткування (окремі кімнати, офіси, квадратні метри), які розташовані за одним місцезнаходженням, то слід дотримуватися принципу «укрупнення інформації» про об’єкти оподаткування та відображати їх у вигляді одного об’єкта оподаткування. Якщо однотипні об’єкти оподаткування розташовані за різним місцезнаходженням, то їх необхідно показувати окремо.
Також суб’єкт господарювання, який здає в оренду приміщення, у повідомленні за ф. № 20-ОПП зазначає фактичний стан об’єкта оподаткування на момент заповнення повідомлення за ф. № 20-ОПП. Якщо все приміщення здається в оренду, тоді в графі «стан об’єкта оподаткування» зазначається «здається в оренду».
Якщо платник податків орендує приміщення або його частину, тоді в графі «стан об’єкта оподаткування» повідомлення за ф. № 20-ОПП зазначається «орендується».
Водночас, якщо за одним місцезнаходження є декілька однакових типів об’єктів, у яких відсутнє найменування, тоді орендар у повідомленні за ф. № 20-ОПП зазначає інвентарний номер об’єкта оподаткування, зазначений в договорі оренди.
Отже суб’єкт господарювання – власник нерухомого майна у разі надання в оренду частини приміщень (окремих кімнат, офісів, квадратних метрів), які розташовані за одним місцезнаходженням, у повідомленні за ф. № 20-ОПП відображає їх у вигляді одного об’єкта оподаткування. Якщо однотипні об’єкти оподаткування розташовані за різним місцезнаходженням, то їх необхідно показувати як окремі об’єкти оподаткування.
Все про форму №20-ОПП - кому, коли та як подавати і що буде за неподання - читайте в аналітичній статті>>